Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Бо гунської районної ради м. Житомира на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 6 травня 2008 року і постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Бо гунської районної ради м. Житомира (далі –УПСЗН) про стягнення недоотриманих сум допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) (далі – Закон № 2811-ХІІ (2811-12) ) вона як мати малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що вона отримує цю допомогу в меншому розмірі, ніж передбачено Законом №2811-ХІІ (2811-12) , просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати УПСЗН щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму, для дітей віком до 6 років за 2007 рік та зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати вказану доплату до досягнення дитиною трирічного віку.

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 6 травня 2008 року позов задоволено частково. Визнано дії УПСЗ неправомірними. Стягнуто з УПСЗН на користь ОСОБА_61986 грн. 21 коп. недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за липень-грудень 2007 року. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з бюджету Бо гунської районної ради на користь позивача 51 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано дії УПСЗН неправомірними. Зобов’язано УПСЗН здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст.. 43 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратам, зумовленими народженням та похованням", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 09.07.2007 року по 30.09.2007 року -463 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року –470 грн. з урахуванням проведених виплат. У задоволенні решти вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що після народження дитини позивач відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався статтею 56 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якою передбачено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а також пунктом 14 статті 71 Закону України "Про держаний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) .

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

У відповідності до статті 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 15 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) зазначеного закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік"допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років: з 01 січня – 434,00 гривень, з 01 квітня –463,00 гривень, з 01 жовтня –470,00 гривень.

Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, було зупинено дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) на 2007 рік.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який був встановлений чинним законодавством, і дійшли до обґрунтованого висновку щодо задоволення (часткового задоволення) позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача в майбутньому виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку суд дійшов обґрунтованого висновку відносно того, що прогнозування можливих порушень зі сторони відповідача та зобов’язання його на майбутнє є передчасним.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Вимога касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції задоволена бути не може, оскільки воно вже скасовано апеляційним судом.

Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Бо гунської районної ради м. Житомира залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, окрім як з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 237 - 239 КАС України.