Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2007

у справі № А27/132 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод "Дніпропрес"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про скасування податкових повідомлень-рішень

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, позов ВАТ "Завод "Дніпропрес"задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі –СДПІ у м. Дніпропетровську) від 23.11.2005 № 0000228811/0/30357, 31.01.2006 № 0000228811/1/2269, від 07.03.2006 № 0000228811/2/5935 про визначення товариству податкового зобов’язання із земельного податку в сумі 963192,77 грн. (в т.ч. 917326,45 грн. за основним платежем та 45866,32 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) з тих підстав, що позивач не є платником земельного податку за земельні ділянки, які передані у користування іншим юридичним особам.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального права –статі 13 та 15 Закону України "Про плату за землю"від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (2535-12) (далі – Закон № 2535-ХІІ (2535-12) ).

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних санкцій згідно спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок СДПІ у м. Дніпропетровську, викладений в акті перевірки від 10.11.2005 № 190-08-02/1-05748772, про порушення позивачем статей 13, 15 Закону № 2535-ХІІ, а саме: без внесення змін до державного земельного кадастру щодо позивача як землекористувача та наявності документів, які підтверджують передачу (продаж) земельних ділянок, підприємством проведено коригування та зменшення сум податкових зобов’язань із земельного податку на загальну суму 917326,45 грн. (в тому числі за 2004 рік на 376571,65 грн., за 2005 рік на 540754,80 грн.) шляхом подання 22.09.2005 до податкового органу уточнюючих податкових розрахунків земельного податку.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем протягом 2004 року відчужено нерухоме майно. Так, згідно протоколу засідання ради акціонерів ВАТ "Завод "Дніпропрес"від 16.03.2004 прийнято рішення щодо пайової участі у ЗАТ "Плазматекс"шляхом внесення до статутного фонду цього товариства майна ВАТ "Завод "Дніпропрес", 29.06.2004 між позивачем та ЗАТ "Плазматекс"було укладено акт прийому-передачі нерухомого майна та обладнання, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139. 07.07.2004 між позивачем та ЗАТ "Елста"(емітент) було укладено договір купівлі-продажу акцій, відповідно до якого позивач як покупець зобов’язувався оплатити емітенту вартість акцій у сумі 11970000,00 грн. шляхом передачі у власність ЗАТ "Елста" по акту прийому-передачі нерухоме майно та обладнання, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139 (акт прийому-передачі від 07.07.2004). 24.09.2004 між позивачем і ЗАТ "Автопорт"(емітент) було укладено договір купівлі-продажу акцій, відповідно до якого позивач як покупець зобов’язувався оплатити емітенту вартість акцій у сумі 399000,00 грн. шляхом передачі у власність ЗАТ "Автопорт" по акту прийому-передачі нерухоме майно та обладнання, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139 (акт прийому-передачі від 24.09.2004).

21.01.2005 між позивачем та вказаними суб’єктами господарювання були підписані акти встановлення та узгодження зовнішніх меж земельних ділянок в натурі у зв’язку з переходом права власності на виробничі будівлі та споруди, приєднані до землевпорядних справ на вказані земельні ділянки.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2006 по справі № А30/189, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2006, позов ВАТ "Завод "Дніпропрес" задоволено частково: визнано недійсними дані державного земельного кадастру від 08.11.2004 № 103, від 14.06.2005 № 1036, видані Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів для розрахунку плати за землю у 2004-2005 роках, в частині землекористування ВАТ "Завод "Дніпропрес"у зв’язку із встановленням факту зменшення обсягів землекористування, а саме: 29.06.2004 земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, площею 3,6590 га перейшла у фактичне користування ЗАТ "Плазматекс"; 07.07.2004 земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, площею 21,9624 га перейшла у фактичне користування ЗАТ "Елста"; 24.09.2009 земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 139, площею 3,2338 га перейшла у фактичне користування ЗАТ "Автопорт".

Відповідно до ст. 2 Закону № 2535-ХІІ в редакціях Закону, що діяли впродовж 2004-2005 років, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (2535-12) .

Згідно статті 5 зазначеного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Підставою для нарахування земельного податку згідно зі статтею 13 Закону № 2535-ХІІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону № 2535-ХІІ власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Оскільки користування будівлею (спорудою) неможливо без користування земельною ділянкою, на якій вона розташована, а плата за землю справляється саме за користування земельною ділянкою, обов’язок щодо сплати сум податкових зобов’язань із земельного податку у нового власника будівлі (споруди) виникає не з дати оформлення права землекористування, а з дати фактичного користування земельною ділянкою. Це підтверджується розвитком правового регулювання цього питання. Так, відповідно до частини 5 ст. 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 05.11.2009 № 1702-УІ (1702-17) при переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Аналогічне положення містилося і в частині 1 ст. 30 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 18.12.1990 № 561-ХІІ (561-12) . Положення щодо переходу права на власності або права користування земельною ділянкою в разі відчуження житлового будинку, будівлі або споруди закріплені і статтею 377 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність визначення позивачу податкового зобов‘язання з земельного податку.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.