Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградхіммаш"(далі –ВАТ "Павлоградхіммаш")

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2006

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2007

у справі № А23/320 (22а-180/07)

за позовом ВАТ "Павлоградхіммаш"

до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Західно-Донбаська ОДПІ)

про зобов’язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про зобов’язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку ВАТ "Павлоградхіммаш"шляхом відображення як податкового кредиту сплаченої позивачем суми ПДВ у розмірі 139 078,36 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2006, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2007, у позові відмовлено. Ухвалені у справі судові акти мотивовано правильністю включення контролюючим органом до складу податкових зобов’язань позивача суми ПДВ за векселем по операції з ввезенням давальницької сировини, який не було своєчасно погашено, тоді як оплата такого векселя не є підставою для списання нарахованої за цим векселем суми ПДВ в картці особового рахунку платника.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ВАТ "Павлоградхіммаш"просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на невідповідність висновків судових інстанцій нормам матеріального права. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що несвоєчасно погашений вексель, виданий для сплати обов’язкових платежів при ввезенні давальницької сировини, набуває ознак звичайного податкового векселя, а тому оплата такого векселя повинна обов’язково відображатися в картці особового рахунку платника з метою недопущення подвійного нарахування податкових зобов’язань.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що:

- на підставі контракту, укладеного позивачем з компанією-нерезидентом у 2004 році, ВАТ "Павлоградхіммаш" було ввезено в Україну давальницьку сировину для її переробки за вантажною митною декларацією типу ІМ 51 від 14.01.2005 № 110020000/5/0000043;

- сплату обов’язкових платежів з цієї операції (у тому числі і ПДВ у сумі 139 078,36 грн.) позивачем було здійснено шляхом видачі контролюючому органу простого векселя № 65306674666840 в порядку частини другої статті 2 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"зі строком платежу 13.04.2005;

- у зв’язку з тим, що станом на 14.04.2005 названий вексель позивачем погашено не було шляхом вивезення готової продукції за межі митної території України, до картки особового рахунку ВАТ "Павлоградхіммаш"в автоматичному режимі було внесено, зокрема, відповідну суму податкового боргу з ПДВ;

- фактично названий вексель було оплачено позивачем 25.04.2005, у тому числі і ПДВ у сумі 139 078,36 грн.

Причиною виникнення цього спору стало питання щодо наявності у позивача права на відображення в його особовій картці платника податкового кредиту за названою операцією.

У статті 1 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах"операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах визначена як операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату.

Згідно з частиною другою статті 2 цього ж Закону (327/95-ВР) сплата ввізного мита, податків та зборів (крім митних зборів) провадиться українським виконавцем шляхом видачі органу державної податкової служби за місцезнаходженням виконавця простого авальованого векселя із строком платежу, що дорівнює строку здійснення операції з давальницькою сировиною, але не більш як 90 календарних днів з моменту оформлення вантажної митної декларації.

За приписами частин четвертої, одинадцятої цієї ж статті у разі вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому контрактом, за межі митної території України у період, зазначений у частинах другій, третій та восьмій цієї статті, вексель погашається і ввізне мито, податки та збори (крім митних зборів) не справляються. Підставою для погашення векселя (письмового зобов'язання) є подання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням копії вивізної вантажної митної декларації з відміткою митниці, яка здійснила митне оформлення готової продукції, про фактичне перетинання готовою продукцією митного кордону України.

Таким чином, обов’язковим етапом зовнішньоекономічної операції з давальницькою сировиною є подальше вивезення готової продукції, виготовленої з такої сировини.

Якщо ж таку продукцію вивезено не було, то вказану операцію слід розглядати як імпорт у розумінні підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", за змістом якого з метою оподаткування до імпорту також прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Отже, з урахуванням установлених судами фактичних даних в даному разі сплата ПДВ з операції з ввезення позивачем спірної сировини повинна була здійснюватись позивачем як при імпорті такої сировини.

Згідно з підпунктом 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Тому внаслідок погашення ВАТ "Павлоградхіммаш"податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 139 078,36 грн. з названої операції шляхом оплати виданого векселя 25.04.2005 позивач одержав право на включення цієї суми до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 № 37 (z0114-94) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

За змістом пункту 4.1 названої Інструкції (z0114-94) нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, нараховані (зменшені, списані) органом державної податкової служби; штрафні (фінансові) санкції; пеня; проценти за користування податковим кредитом.

Таким чином, суми ПДВ, які підлягають включенню до податкового кредиту платника, підлягають відображенню в картці його особового рахунку.

За таких обставин, на думку Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги ВАТ "Павлоградхіммаш"є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградхіммаш" задовольнити.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2007 у справі № А23/320 (22а-180/07) скасувати.

3. Позов задовольнити.

Зобов’язати Західно-Донбаську об’єднану державну податкову інспекцію внести зміни до картки особового рахунку відкритого акціонерного товариства "Павлоградхіммаш"шляхом відображення як податкового кредиту сплаченої позивачем суми ПДВ у розмірі 139 078,36 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Павлоградхіммаш"витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції, 1,70 грн. судового збору з подачі апеляційної скарги та 1,70 грн. –з касаційної.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.