Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенко М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007

у справі № 37/4а господарського суду Донецької області

за позовом українсько-канадського спільного підприємства "Донбас-Ліберті"

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Постановою Господарського суду Донецької області від 04.07.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007, позов УКСП "Донбас-Ліберті"задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Харцизьку від 19.12.2006 № 0000512303/0 про визначення підприємству податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 1471,5 грн. (в т.ч. 981,00 грн. –основний платіж та 490,5 грн. –штрафні (фінансові) санкції) та № 0000512303/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 361074,00 грн. за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2006 року та накладення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18523,11 грн. з тих підстав, що позивачем правомірно застосована нульова ставка податку на додану вартість, оскільки факт експорту товару підтверджується належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Харцизьку просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права –підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), частин 1, 6, 7 ст. 382 ГК України, ст.ст. 5, 7, 9, 69, 86, 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ДПІ у м. Харцизьку було проведено перевірку УКСП "Донбас-Ліберті"з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2005 року, лютий – червень 2006 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 19.12.2006 № 2381/23-3-00242861 та прийнято вказані податкові повідомлення-рішення.

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено пункт 3.1 ст. 3, пункт 4.1 ст. 4, підпункт 6.1.1 пункту 6.1, підпункт 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а саме: підприємством неправомірно застосовано нульову ставку з податку на додану вартість за операціями з поставки товару по контракту № В 19/2004 від 09.11.2004, укладеного позивачем з нерезидентом - компанією "Unicity LLС", щодо якого наявна інформація про відсутність діяльності та місцезнаходження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт експорту товару (фібри сталевої) підтверджується належним чином оформленими вантажно-митними деклараціями, що є підставою для застосування нульової ставки з податку на додану вартість згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР.

Такий висновок, однак, зроблений без повного та всебічного зясування обставин справи та без належної оцінки доказів, наданих сторонами в судовому процесі.

Зокрема, згідно наявного у справі листа Департаменту казначейства Управління по податках і зборах (Вашингтон, округ Колумбія 20224) від 05.10.2006 компанія "Unicity LLС" офіційно зареєстрована в Сполучених Штатах Америки, однак, не отримала ідентифікаційного номеру платника податків та не подає звітність з податку на прибуток. Адреса цієї компанії призначена для одержання і передачі офіційних документів. В результаті проведених пошуків не було виявлено фактів щодо знаходження цієї компанії та здійснення нею господарської діяльності на території США ( том І, а.с. 93).

Відповідно до Інструкції "Про порядок заповнення вантажної митної декларації"затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (z0443-97) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 № 443/2247 (z0443-97) ), в графі 8 "одержувач/імпортер" вантажно-митної декларації наводяться відомості про одержувача товарів; у разі якщо одержувач - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства.

За змістом цієї норми вантажно-митна декларація є належно оформленою лише у тому разі, коли усі графи оформлені з дотриманням вимог вказаної Інструкції. При цьому презумується, що відомості, зазначені в декларації, є достовірними.

Згідно наявних у матеріалах справи вантажно-митних декларацій одержувачем товару (фібри сталевої) є компанія "Unicity LLС".

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 КАС України, в яких розкривається зміст такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з’ясування всіх обставин у справі, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Докази, на які послалися суди в ухвалених судових рішеннях, є обов’язковими, однак, предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість застосування позивачем по експортній операції нульової ставки з податку на додану вартість, оскільки податковий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, мав у своєму розпорядженні отриману з офіційних джерел інформацію, яка спростовувала дані вантажних митних декларацій щодо одержувача (імпортера) товару, що виключало їх оформлення належним чином.

Отже, виходячи із твердження відповідача про фіктивність відомостей, які містяться у вантажних митних деклараціях (у графі 8) суду слід було витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених відповідачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Встановлений частиною другою ст. 71 КАС України обов’язок суб’єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не позбавляє позивача ролі активного учасника процесу. Наявність господарських відносин між суб’єктами господарювання передбачає обізнаність одне одного стосовно фактичного статусу контрагента, наявність документально підтвердженої інформації про діяльність, місцезнаходження. Натомість позивач як в ході перевірки, так і під час судового процесу не посилався на будь-які дані, що спростовували б інформацію Департаменту казначейства Управління по податках і зборах (Вашингтон, округ Колумбія), отриману ДПІ.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 220, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області задовольнити частково, скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2007, постанову Господарського суду Донецької області від 04.07.2007, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.