Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого –судді Леонтович К.Г.,

суддів: Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

секретаря –Нагорного М.В.,

за участю представника ТОВ "ВЕТ Аутомотив Україне" –Митровця В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТ Аутомотив Україне" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року у справі №22а-а11287/08 за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТ Аутомотив Україне" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

У квітні 2008 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТ Аутомотив Україне", в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році у розмірі 442 665,98 грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 23 червня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕТ Аутомотив Україне" звернулося до

Справа № К-19395/08 Доповідач: Леонтович К.Г.

Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2007 рік кількість інвалідів, які повинні працювати на підприємстві згідно вказаного нормативу становить 61 особу, а фактично на підприємстві працевлаштовані 26 інвалідів.

Таким чином, на підприємстві не виконаний норматив щодо працевлаштування 35 інвалідів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на ті обставини, що ТОВ "ВЕТ Аутомотив Україне" вживалися відповідні заходи щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві, зокрема подавалися відповідні щомісячні звіти до центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та направлялися листи до центру зайнятості щодо можливості працевлаштування інвалідів .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що створена на підприємстві постійно діюча комісія по створенню робочих місць і належних умов праці для інвалідів не вчиняла жодних дій по вивченню факторів виробничого середовища і трудового процесу. Крім того, суду не надані будь-які докази, які б свідчили про проведення на підприємстві комплексної оцінки всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, а також супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на стан здоров’я інвалідів в процесі їхньої трудової діяльності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2007 році ТОВ "ВЕТ Аутомотив Україне" систематично подавало у Виноградівський районний центр зайнятості звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потребу працівників за 2007 рік, в яких відображена наявність вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Разом з тим, за спірний період для працевлаштування у ТОВ "ВЕТ Аутомотив Україне" інваліди не зверталися та не прибували за направленням відповідних органів працевлаштування.

Крім того, ТОВ "ВЕТ Аутомотив Україне" надсилало до Виноградівського районного центру зайнятості листи з проханням сприяти в працевлаштуванні інвалідів на підприємстві.

Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році, постанова суду першої інстанції законна та обґрунтована, але помилково скасована судом апеляційної інстанції.

За таких обставин доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції спростовують, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону але помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Виходячи з наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТ Аутомотив Україне" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року скасувати.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 23 червня 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.