Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Головуючого – Кравченко О.О.

Суддів: Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Матолича С.В., Харченка В.В.

При секретарі – Гутніченко А.М.

За участю представників- Мешко В.М.. Черничко М.М.

Прокурора Генеральної прокуратури України-Зарудяної Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2008 року у справі за позовом прокурора Іршавського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області до Спільного підприємства з іноземними Інвестиціями "Сандерс-Іршава ГмбХ" про стягнення заборгованості по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування,

У березні 2007 року прокурор Іршавського району Закарпатської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до Спільного підприємства з іноземними Інвестиціями "Сандерс-Іршава ГмбХ" (СП "Сандерс-Іршава ГмбХ") про стягнення заборгованості по збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за 2005-2006 роки у сумі 201 215,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по досягненню пенсійного віку працівниками, які працювали у СП "Сандерс-Іршава ГмбХ"у текстильному виробництві, було призначено пенсію за віком відповідно до п."є"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".Відповідно до положеннь абз.4 п.1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", для платників збору, визначених п.1 ст.1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100 відсотків від об'єкта оподаткування. Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", який діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за 2005-2006 роки відшкодуванню органу Пенсійного фонду підлягає 201215 грн. 16 коп. Проте, підприємство відшкодування сум виплачених пенсіонерам пільгових пенсій та сум на їх доставку не здійснило.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 9 липня 2007 року позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області заборгованість в сумі 201 215,16 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2008 року апеляційну скаргу СП "Сандерс-Іршава ГмбХ" задоволено, постанову господарського суду Закарпатської області від 9 липня 2007 року скасовано, та прийнято нову постанову якою в позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що оскільки відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове пенсійне страхування"підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", то пенсії, які призначені відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"відшкодуванню не підлягають.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області подало касаційну скаргу, у якій ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу СП "Сандерс-Іршава ГмбХ" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції без змін, вважаючи його законним.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення представників відповідача,які заперечувати проти скарги, прокурора, який просив задовольнити касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відповідач –спільне підприємство "Сандерс-Іршава ГмбХ"зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області та згідно ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування'є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2004р. - платником страхових внесків відповідно до ст. 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з абз.4 п.1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за ставкою 100% від об'єкта оподаткування. Порядок нарахування збору на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в період до 01.01.2004 р. визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування інших платежів, а також обліку надходження до Пенсійного фонду України від 19.10.2001 р. № 16-6 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 29.11.2001 р. за №998/6189 (z0998-01) .

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон № 1058-IV (1058-15) ) чинності з 1 січня 2004 року.

Так, пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV (1058-15) (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV (1058-15) в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII (1788-12) . У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV (1058-15) , у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (1058-15) .

Відповідно до п.6.8 ст.6 Інструкції №21-1 від 19.12.2003р. встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду місячну суму витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, що зазначена в надісланих йому повідомленнях. Проте, відповідачем не здійснено належного відшкодування сум фактично виплачених громадянам пільгових пенсій та витрат на їх доставку.

Згідно п."є" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України мають право на пенсію на пільгових умовах з досягненням 50-річного віку і стажем зазначеної роботи не менше 20 років, тобто надається право дострокового виходу на пенсію, зі знижкою у віці та скороченням стажу роботи.

Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, передбачало обов’язок платників збору відшкодовувати виплачені їх працівникам пільгові пенсії, призначені відповідно до статті 13 Закону № 1788-XII, а також фактичні витрати на їх виплату і доставку.

Статтю 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення"в даному випадку застосуванню не підлягає. Статтею 100 вищезазначеного Закону передбачено умови призначення пенсій особам, які працювали до 01.01.1992 року на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, як і п. "а" п. "б" ст. 13 Закону, України "Про пенсійне забезпечення", роботою в шкідливих і важких умовах праці вважалася робота на посадах та за професіями, передбаченими Списками 1 і 2, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 (v1173400-56) . А працівникам підприємств текстильної промисловості, надавалася пільга по зниженню пенсійного віку, якщо вони відпрацювали на; посадах та за професіями, передбаченими окремим Спискам виробництв і професій, робота в яких дає працівникам підприємств текстильної .промисловості право на отримання пенсії за віком по досягненню 50-річного віку і при стажі роботи за цими професіями не менше 20 років, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 р. № 1021 до яких відносяться і зазначені в справі громадяни.

Враховуючи наведене, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2008 року скасувати, а постанову господарського суду Закарпатської області від 9 липня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у порядку та у строк, передбачений статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.