Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі –Тернопільська ОДПІ)

на постанову господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007

у справі № 9/301-4297

за позовом Тернопільської ОДПІ

до унітарного приватного підприємства "Укртехмаш"(далі –ПП "Укртехмаш", відповідач-1)

та товариства з обмеженою відповідальністю "Терполімергаз"(далі –ТОВ "Терполімергаз", відповідач-2)

про визнання недійсними господарських зобов’язань.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсними господарських зобов’язань з передачі та оплати товару за договором купівлі-продажу від 01.07.2005, укладеного відповідачами у справі.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007, у позові відмовлено з мотивів відсутності обставин, з якими закон пов’язує недійсність правочинів.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Тернопільська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про відсутність у відповідача-1 господарської компетенції на виконання оспорюваних зобов’язань з огляду на смерть єдиного засновника та директора цього підприємства Гнатюка Михайла Євгеновича.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що 01.07.2005 ПП "Укртехмаш"в особі його директора Гнатюка М.Є. (продавець) та ТОВ "Терполімергаз"в особі його директора Вакуліча Івана Петровича (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого відповідач-1 поставив на користь відповідача-2 товар –комплектуючі для поліетиленових труб для транспортування газу на загальну суму 94 321,92 грн. (у тому числі 15 720,32 грн. ПДВ), про що ПП "Укртехмаш"було складено податкову накладну від 20.09.2005 № 44 та видаткову накладну від 20.09.2005 № 2009-01.

У зв’язку з тим, що фактично поставка товару за цим договором та його оплата здійснювались після смерті директора ПП "Укртехмаш"Гнатюка М.Є. (що сталося 12.07.2005), контролюючим органом було зроблено висновок про відсутність у відповідача-1 господарської компетенції на виконання зазначених операцій.

Частиною першою статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведена норма Закону відповідає приписам частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга цієї статті).

Згідно ж з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, позови податкових органів про визнання правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним розгляду в судового порядку не підлягають. Встановлення ж нікчемності угоди як такої, що порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства, презюмується в мотивувальній частині судового рішення, а не в резолютивній, у випадку заявлення податковим органом позовної вимоги про застосування санкцій до учасників такого правочину в порядку статті 208 Господарського кодексу України.

В даному випадку такої вимоги позивачем заявлено не було.

Водночас слід зазначити, що фактично за даним позовом Тернопільська ОДПІ оспорює не названий договір купівлі-продажу, а господарські операції, вчинені учасниками цього договору на його виконання, а саме - поставку товару та його оплату.

Господарська операція згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні –це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто господарська операція є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов’язань, причому її визначальною ознакою є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов’язань, але не вичерпується останнім, а відтак і оцінка господарських операцій повинна здійснюватись з огляду на норми податкового законодавства, зокрема шляхом дослідження, чи відбулася господарська операція за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, чи відбулася реальна зміна в активах, зобов’язаннях чи власному капіталі учасників таких операцій тощо.

З наведеного випливає, що господарська операція не може бути визнана недійсною. Вона лише може бути оцінена, зокрема, як така, що не має реального характеру, а відтак і не створює відповідних наслідків в податковому обліку платника.

З урахуванням викладеного заявлені позивачем вимоги не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 220, 221, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 15.02.2007 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 у справі № 9/301-4297 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.