Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів: Бим М.Є., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С., Чалого С.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року у справі № 2-а-134/2007 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення суми, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007р.р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 5960 грн. як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону (796-12) .

Справа № К-20048/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені частково стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 р.р. 5435 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована частково. В задоволенні позову про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки відмовлено, в частині стягнення сум на оздоровлення за 2007 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанов судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, який користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону (796-12) відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у твердій грошовій сумі за 2005-2007 р.р, по 100 грн..

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги послався на пріоритетність Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зокрема, ст.48., щодо посилань відповідача про пропуск строків звернення до суду суд зазначив, що строки давності не пропущені, оскільки від адвоката позивач узнав про порушене право у 2007 р..

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення спірних сум за 2005-2006 р.р., посилався на ті обставини, що позивач пропустив річний термін на звернення до суду за 2005 р., а щодо позовних вимог за 2006 р., то Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) була зупинена дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо стягнення сум за 2007 р. суд послався на пріоритет ст.48 вищенаведеного Закону.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно обставин справи ОСОБА_1, являючись учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Згідно п.2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови (936-2005-п) встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов’язок щодо виплати спірних сум покладений саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватися з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області виплатило позивачу допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановою КМУ №836 (836-96-п) № 562 (562-2005-п) від 12.07.2005 р.

Щодо стягнення сум на оздоровлення за 2005 р. судова колегія зазначає, що обмежень застосування ст.48 наведеного Закону не було. Разом з тим, відповідач ставив питання у відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, виходячи з вимог ст.ст. 99, 100 КАС України, в цій частині позову необхідно відмовити з підстав пропуску строків звернення до суду, апеляційний суд прийшов до обґрунтованих висновків про відмову в задоволення позовних вимог щодо стягнення сум на оздоровлення за 2006 р. з тих підстав, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 р." (3235-15) була зупинена дія ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів також не погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р., які не ґрунтуються на законодавчих нормах.

Згідно обставин справи виплата зазначеної допомоги у 2007 р. позивачу була здійснена 06.07.2007 р. в розмірі 100 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен був керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів не може погодитися з наведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) дія ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була зупинена.

Як встановлено вище, допомога позивачу у 2007 році була здійснена 6 липня 2007 р. в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зупинення дії ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 (v0a6p710-07)

Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок судів щодо стягнення з відповідача сум на оздоровлення за 2007 р. є безпідставним, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги, 06.07.2007 р., зміни, внесені у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були діючими, тобто виплата проведена до рішення КСУ про неконституційність положень Державного бюджету України на 2007 р. (489-16) , а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому в цій частині позовні вимоги необґрунтовані.

Виходячи з вищенаведеного доводи касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові необхідно відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити частково.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року, скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 18 грудня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 травня 2009 року у справі № 2-а-134/2007 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення суми, недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .