Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Шкляр А.В.,

за участю представників:

від позивача –Дунця О.Я.,

від відповідача –Ковальчука О.М.,

від прокуратури Івано-Франківської області –Турової Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Прокуратури Івано-Франківської області на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року по справі № А-10/328 за позовом ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"до ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області за участю Прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року, позовні вимоги ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"до ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області за участю Прокуратури Івано-Франківської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 12.05.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційних скаргах ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та перший заступник прокурора Івано-Франківської області просять скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме, п.п.1.3, 1.8, ст.1 п.п.7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, судові рішення –скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Задовольняючи вимоги позивача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0004762301/0 від 16.10.2007р. суди попередніх інстанцій свої висновки щодо правомірності включення підприємством до складу податкового кредиту сум ПДВ в сумі 80599351,07 грн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом позивача –ТОВ "Рейнбоу ЛТД"на виконання договору № П-94/2006-Н від 20.04.2006р. та додаткової до нього угоди від 01.07.2006р. з купівлі-продажу нафтопродуктів обґрунтовували тим, що податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, відповідають вимогам чинного законодавства та виписані належним чином зареєстрованим платником податку.

Суди дійшли висновків, що підприємством правомірно сформований податковий кредит у вересні 2006 року, а відповідачем не доведено суду належними засобами доказування (актами зустрічних перевірок ПП "Детера"–виробника ТМЦ, актами про анулювання його свідоцтва платника ПДВ тощо) факт відсутності надмірної сплати ПДВ за звітний період постачальниками товару, припущення податкового органу про фіктивність ПП "Детера"та про ухилення останнього від сплати податку при фактичному здійсненні господарської операції не впливає в силу Закону (168/97-ВР) на податковий кредит покупця в ланцюгу господарської операції та суму бюджетного відшкодування.

З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна, оскільки вони зроблені без встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0004762301/0 від 16.10.2007р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 9 239 006 грн. (в тому числі: за червень 2007р. в сумі 5 369 932 грн. та за липень 2007 року в сумі 3 869 074 грн.) стали результати невиїзних документальних перевірок правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"за жовтень 2006 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції, що відображені в актах перевірок № 643/23-00152230 від 17.07.2007р. та № 886/23-00152230 від 10.10.2007р.

В зазначених актах перевірки, податковий орган вказує на те, що заявлена позивачем до відшкодування з державного бюджету сума податку на додану вартість на підставі податкових декларацій за вересень-жовтень 2006р. не підтверджена належним чином на підставі проведених зустрічних документальних перевірок по ланцюгу постачання товару суб’єктом підприємницької діяльності ПП "Детера"(по другому для позивача ланцюгу) внаслідок відсутності керівних органів останнього та неможливості у зв’язку з цим провести документальну перевірку взаєморозрахунків та надходження податку до бюджету, в зв’язку з чим, суму ПДВ в загальному розмірі 80599351,07 грн., яку ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2006 року не підтверджено належним чином, а отже за відсутності надмірної сплати ПДВ до бюджету, позивач не має права на його відшкодування відповідно до положень п.1.3., п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2.; п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Під час перевірки було встановлено, що 20.04.2006р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Рейнбоу ЛТД"(Продавець) було укладено договір № П-94/2006-Н та 01.07.2006р. додаткова до нього угода, на виконання умов яких останній передав, а ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"прийняв протягом липня-серпня 2006р. нафтопродукти згідно актів приймання-передачі та видаткових накладних на загальну суму 402996755,30 грн., в тому числі: ПДВ 80599351,07 грн.

ТОВ "Рейнбоу ЛТД"є посередником, а постачальником реалізованого в подальшому товару ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"є ПП "Детера".

На запит відповідача щодо проведення зустрічної перевірки з ПП "Детера"ДПІ у Мостиському районі повідомила (довідка № 11090/7/23 від 19.12.2007р.) про те, що дане підприємство зареєстроване платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 18487482 від 08.06.2006р., проте провести перевірку взаєморозрахунків немає можливості у зв’язку з розшуком посадових осіб та непредставленням документів податкового та бухгалтерського обліку.

Згідно з інформацією ДПІ у Мостиському районі, що викладена у зазначеній довідці, 17.04.2007р. старшим слідчим в ОВС СВ ДПА у Львівській області прийнято постанову про порушення кримінальної справи по факту створення фіктивного підприємства, однак судове слідство зупинено 27.04.2007р. постановою Сихівського районного суду на підставі п.4 ст. 206 КПК України у зв’язку поданням скарги платником податку.

Згідно п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов’язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету.

Згідно з пунктом 4 ст. 7 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та п’ятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку. суду не вистачає.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи зобов’язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (основних фондів, нематеріальних активів), в ціні яких платником податку – покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість.

Посилання податкового органу на те, що ПП "Детера"–постачальник товару, який є предметом договору має ознаки фіктивності та не має необхідний штат працівників для виготовлення продукції судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено.

Висновок судів про недоведеність доводів належними засобами доказування (актами зустрічних перевірок ПП "Детера", актами про анулювання його свідоцтва платника ПДВ тощо) зроблено без врахування положень ч.1 ст. 69 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доводи податкової інспекції фактично не були провірені судом та в порушення вимог ст. 11 КАС України безпідставно не були взяті до уваги, тоді як обставини, на які посилалась податкова інспекція на обґрунтування цих доводів мають вирішальне значення для правильного вирішення питання про наявність у позивача законних підстав для формування податкового кредиту та визначення в подальшому від’ємного значення між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому підлягав встановленню факт реальності поставки вказаним постачальником по другому ланцюгу –ПП "Детера"нафтопродуктів ТОВ "Рейнбоу ЛТД"(контрагенту позивача), який реалізував ТМЦ ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"із з’ясуванням з цією метою, зокрема обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, експорту, фірми-нерезидента –покупця, тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

При цьому суду слід було витребувати необхідні для з’ясування відповідних обставин докази, в тому числі і з власної ініціативи, що відповідало б вимогам частин четвертої та п’ятої ст. 11 КАС України. Такими доказами можуть бути, зокрема письмові докази, що містяться в кримінальній справі, на які посилається відповідач, оскільки це відповідає частині першій ст. 79 КАС України.

Судом не були дотримані вимоги ст.ст. 11, 79 КАС України, що призвело до прийняття судових рішень, які не відповідають частині 1 ст. 159 КАС України, згідно якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини друга та третя цієї статті).

З огляду на викладені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильних судових рішень, останні відповідно до ст. 227 КАС України підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, забезпечити дотримання вимог процесуального закону при встановленні обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 221, ч.2 ст. 227, ст. 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційні скарги ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської області та Прокуратури Івано-Франківської області задовольнити частково, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2008 року – скасувати, справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.