Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –Гордієнко Л.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову господарського суду Сумської області від 14 червня 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року

у справі № АС 17/307-07

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення –рішення, -

Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (далі –позивач) було заявлено позов до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі –відповідач) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення –рішення ДПІ у м. Суми № 0000841701/0/17-1016/2533413430-29436 від 03 травня 2007 року щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на суму 44705,05 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 14 червня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення –рішення ДПІ у м. Суми № 0000841701/0/17-1016/2533413430-29436 від 03 травня 2007 року щодо визначення суми податкового зобов’язання за платежами податок з доходів фізичних осіб на суму 44705,05 грн. Стягнуто з Державного бюджету міста Суми на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат по сплаті державного мита.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року постанову господарського суду Сумської області від 14 червня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 14 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Суми проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 2390/17-1016/2533413430/49 від 20 квітня 2007 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) , пункту 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпункту 9.12.2 пункту 9.12 статті 9, пункту 7.1 статті 7, пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", що мало вираз у перевищенні граничної суми обсягу виручки, встановленої пунктом 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) , в результаті чого підприємцю донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 44705,05 грн., у т.ч. по періодах: за 3 та 4 квартал 2004 року – 28235,96 грн., за 2005 рік –8651,54 грн., за 2006 рік –7817,55 грн.

На підставі вказаного акту 03 травня 2007 року ДПІ у м. Суми було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000841701/0/17-1016/2533413430-29436, яким згідно підпункту "б"підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_1 було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 44705,05 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виручкою від реалізації послуг по договору комісії може бути лише сума комісійної винагороди, отримана від комітента, і лише ця сума є коштами отриманими за здійснення комісіонером продажу послуг. А кошти, які надходять на розрахунковий рахунок комісіонера –платника єдиного податку від покупців товару, є транзитними і при визначенні суми виручки від реалізації продукції не включаються до виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) з метою визначення максимального її обсягу для отримання права використовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку.

Однак з такими висновками судів колегія суддів повністю погодитись не може, з огляду на наступне.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва, пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).

Як вбачається з матеріалів справи, за період, який перевірявся, позивач здійснював продаж товарів виключно згідно договору комісії № 215а, укладеного 14 листопада 2002 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Шосткінський міськмолкомбінат", та угод від 31 грудня 2003 року і від 31 грудня 2004 року про продовження дії договору комісії № 215а від 14 листопада 2002 року до 31 грудня 2004 року та до 31 грудня 2005 року відповідно; договору комісії № 1, укладеного 01 грудня 2005 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "СБ Трейд", який діяв до 31 грудня 2006 року; договору комісії № 615, укладеного 01 березня 2006 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Шосткінський міськмолкомбінат", який діяв до 31 грудня 2006 року; договору комісії № 1, укладеного 14 червня 2005 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біотрейд", який діяв до 31 грудня 2006 року та угоди від 31 грудня 2006 року про продовження дії договору комісії № 1 від 14 червня 2005 року до 31 грудня 2007 року.

Так, перевіркою встановлено, що позивач на підставі вказаних договорів за період з 01 квітня 2004 року по 31 грудня 2006 року здійснював оптову торгівлю продовольчими товарами та згідно банківський виписок отримав виручку від реалізації у сумі 13313060,00 грн. (в т.ч. ПДВ –2218843,33 грн.) застосовуючи спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва.

З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) розмір виручки, а саме 500000,00 грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Так, надаючи оцінку обставинам у справі, що розглядається, суди залишили поза увагою той факт, що наявність хоча б однієї з таких підстав як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців –платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків –передбачають перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах. Недотримання строків такої перереєстрації тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова господарського суду Сумської області від 14 червня 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми задовольнити частково.

Постанову господарського суду Сумської області від 14 червня 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.