К-33049/09-С Про скасування приписів - 24.03.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспортсервіс"на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року у справі №10/326 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автоспортсервіс" до Прокуратури м. Києва, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про скасування приписів, -

У грудні 2007 року ТОВ "Автоспортсервіс"звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати припис Прокуратури міста Києва від 29.11.2007 №07/2-218 та припис Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві від 04.12.2007 №10/2052.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано припис Прокуратури міста Києва від 29.11.2007 №07/2-218;

Визнано протиправним та скасовано припис Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 04.12.2007 №10/2052.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі ТОВ "Автоспортсервіс"просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2007 прокуратурою міста Києва за результатами перевірки додержання вимог законодавства під час проведення навчання та отримання посвідчень водія на право керування транспортними засобами встановлено, що ТОВ "Автоспортсервіс"здійснює підготовку водіїв транспортних засобів категорії "В"без відповідної ліцензії, чим порушено вимоги Законів України "Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР) та "Про дорожній рух" (3353-12) , постанов Кабінету Міністрів України №1019 від 08.08.2007 (1019-2007-п) та №340 від 08.05.1993 (340-93-п) і наказу Міністерства освіти України №22 (z0039-94) від 25.01.1994, а також виявлено порушення вимог мінімального переліку засобів навчання для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України №22 (z0039-94) від 25.01.1994, в зв’язку з чим внесено припис №07/2-218, яким вимагається усунути порушення ліцензійного законодавства та зняти з реєстрації у міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділенні № 2 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві ТОВ "Автоспортсервіс".

На підставі зазначеного припису, Управлінням ДАІ ГУ МВС України в м. Києві внесено припис №10/2052 від 04.12.2007, яким з 29.11.2007 у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи №2 підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві припиняється реєстрація нових навчальних груп ТОВ "Автоспортсервіс", курсанти груп, що вже пройшли навчання в ТОВ "Автоспортсервіс"до складання іспитів в ВРЕР № 2 допускатися не будуть.

Відповідно до преамбули Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Перелік видів діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначений Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) .

Частина друга статті 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"встановлює, що ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Відповідно до п. 3 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. N 1019 (1019-2007-п) , навчальні заклади та інші юридичні особи (далі –навчальні заклади) або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності розпочинають діяльність з надання освітніх послуг, зазначених у пункті 2 цього Порядку, після отримання ліцензії для провадження діяльності з надання освітніх послуг (далі - ліцензія), а відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва тощо) навчального закладу - після проведення ліцензування з внесенням їх до ліцензії навчального закладу.

Пунктом 2 вищезазначеного Порядку передбачено, що ліцензуванню підлягає діяльність з надання таких освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти:

- первинна професійна підготовка;

- перепідготовка робітників, підвищення їх кваліфікації;

- професійно-технічне навчання;

- підготовка (зокрема первинна професійна), перепідготовка та підвищення кваліфікації іноземців, що прибули в Україну для навчання;

Частиною 5 ст. 18 Закону України "Про освіту"встановлено, що діяльність закладу освіти починається за наявності ліцензії на ведення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання освіти й підготовки фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про професійно-технічну освіту" професійно технічні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування починають діяльність, пов’язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної освіти визначені Законом України "Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР) .

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про професійно-технічну освіту", професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. Професійно-технічна освіта забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників.

Дана стаття визначає, що професійно-технічне навчання - є складовою професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Послуги з первинної професійної підготовки, перепідготовки, професійно-технічного навчання, підвищення кваліфікації робітників підлягають ліцензуванню за умови, що відповідні професії включено до Класифікатора професій ДК 003:2005, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 26 грудня 2005 р. N 375.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 375 від 26.12.2005 року прийнято Класифікатор професій ДК 003:2005, за яким професії "Водій автотранспортних засобів"присвоєно № 8322.2.

Таким чином, діяльність позивача - ТОВ "Автоспортсервіс", яка направлена на формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи та здобуття професії, яка включена до Класифікатора професій ДК 003:2005 за № 8322.2 під назвою "Водій автотранспортних засобів"підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 5 Порядку ліцензування діяльності з надання освітніх послуг, затвердженого постановою КМУ "Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг"від 08 серпня 2007 р. N 1019 (1019-2007-п) , ліцензування діяльності підприємств, установ та організацій з професійно-технічного навчання на виробництві проводиться у разі, коли передбачається видача документа про освіту державного зразка.

Пунктом 22 Положення про порядок видачі посвідчень водія до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08 травня 1993 року № 340 (340-93-п) , учням, які закінчили навчання в технікумі (училищі), коледжі, професійному навчально-технічному закладі або загальноосвітній школі третього ступеня, а також призовникам, що залучаються Міноборони для навчання керування транспортними засобами, але не досягли встановленого цим Положенням віку, за якого надається право на керування відповідними транспортними засобами, видається свідоцтво встановленого зразка.

Даним Положенням визначено, що бланки свідоцтв є документами суворого обліку, мають облікову серію, номер, виготовляються друкарським способом із застосуванням засобів захисту від фальсифікації, які визначаються підприємством-виробником за погодженням з Департаментом Державтоінспекції МВС.

Окрім того, статтею 15 Закону України "Про дорожній рух", який регулює дані спірні правовідносини, встановлено, що підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про правомірність оскаржуваних приписів.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.