Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області про стягнення суми невиплаченої щомісячної премії за 2005-2006 роки, суми невиплаченої у 2006 році надбавки за напруженість та складність роботи, суми невиплаченої у березні 2005 року премії до свята,

У березні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення невиплаченої щомісячної премії за 2005 - 2006 роки, суми невиплаченої надбавки за напруженість та складність роботи з січня 2006 року по грудень 2006 року та суми невиплаченої у березні 2005 року премії до свята. Позивач зазначив, що він працює в Конотопському міськрайонному суді Сумської області та є державним службовцем. Згідно наказів голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області позивач у 2005 - 2006 роках нагороджувався грошовою премією в розмірі 25 % середньомісячного заробітку та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (2288-99-п) йому була встановлена надбавка за високі досягнення у праці (інтенсивність), а також у березні 2005 року в розмірі 30 % середньомісячного заробітку встановлювалась премія до свята. Вказані накази голови Конотопського міськрайонного суду Сумської області своєчасно направлялись до відповідача, проте виплата премії та надбавки до заробітної плати останнім не проводилась. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь невиплачені щомісячні премії за 2005-2006 роки в сумі 1824,14 грн, суму невиплаченої надбавки за напруженість та складність роботи з січня 2006 року по грудень 2006 року в сумі 2295,47 грн та суму невиплаченої премії до свята у березні 2005 року у сумі 51,60 грн.

Постановою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму невиплаченої щомісячної премії за 2005-2006 роки в сумі 1824,14 грн, суми невиплаченої надбавки за високі досягнення у праці (напруженість та складність роботи) у 2006 році в сумі 2295,47 грн та суму невиплаченої у березні 2005 року премії до свята у сумі 51,60 грн, а всього 4171,21 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року скасовано постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19 березня 2008 року та відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовано норми ст. 33 Закону України "Про державну службу"та Постанову Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (2288-99-п) .

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, працює в Конотопському міськрайонному суді Сумської області та є державним службовцем.

З довідки-розрахунку видно, що сума невиплаченої премії за 2005-2006 роки становить 2437,53 грн, сума невиплаченої надбавки за високі досягнення у праці за 2006 рік –2966,49 грн та сума невиплаченої у березні 2005 року премії до свята у розмірі 63,30 грн.

Статтею 123 Закону України "Про судоустрій України"встановлено, що розмір заробітної плати працівників апарату судів, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом про державну службу, іншими нормативними актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів законодавчої та виконавчої влади.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу"заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року № 2288 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів" (2288-99-п) преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) встановлено, що преміювання працівників здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці.

З довідок Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області видно, що виділених бюджетних вистачало лише для виплати посадових окладів згідно штатного розпису, доплату за кваліфікаційні класи суддям, доплату за ранг державним службовцям, доплату за почесне звання та науковий ступінь, доплату за роботу з дезинфікуючими засобами, на виплату відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, у відповідача не було можливості виплатити позивачу щомісячні премії та надбавку за високі досягнення у праці (напруженість та складність роботи) з січня 2006 року по грудень 2006 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухваленого апеляційним судом рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої ст. 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .