Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю представника відповідача Ткачик Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова до Відкритого акціонерного товариства "Південдіпроцемент" про стягнення коштів,

Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Південдіпроцемент" про стягнення коштів.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що в порушення положень ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"відповідач не перерахував до Управління Пенсійного фонду в Дзержинському районі м. Харкова кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії ОСОБА_1. за період з квітня 2004 року по травень 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що з 15 червня 1976 року по 15 квітня 1992 року ОСОБА_1. працювала в Державному Всесоюзному інституті по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент"на посаді керівника групи технічного відділу; згідно довідок інституту ОСОБА_1. займалася науковою роботою.

25 травня 1992 року шляхом перетворення Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент"утворено Відкрите акціонерне товариство "Південдіпроцемент".

В 2004 році ОСОБА_1. призначена пенсія відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

За період з квітня 2004 року по травень 2008 року ОСОБА_1. виплачено 49 946 грн 87 коп. пенсії.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"(в редакції Закону станом на 01 січня 2004 року) різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що за період з квітня 2004 року по травень 2008 року ОСОБА_1. виплачено 49 946 грн 87 коп. пенсії; різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, складає 22 388 грн 54 коп.; відповідач частково перераховував позивачу ці кошти, при цьому заборгувавши 11 197 грн 53 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки ОСОБА_1 звільнилась з інституту ще до набрання чинності норм закону, які передбачали відшкодування підприємством різниці пенсій, при цьому норми закону відповідно до ст. 58 Конституції України не мають зворотної сили; за таких підстав інститут не зобов’язаний виплачувати різницю пенсій; тому і у ВАТ "Південдіпроцемент", як у правонаступника Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент", такі обов’язки відсутні; крім того, інститут являвся бюджетною установою, тому фінансування різниці пенсій повинне здійснюватись з Державного бюджету України.

Колегія суддів вважає такі висновки судів помилковими.

17 травня 2000 року набрав чинності Закон України від 06 квітня 2000 року № 1646-ІІІ (1646-14) , яким внесені зміни до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Зокрема ч. 5 ст. 24 Закону викладено в такій редакції: "Різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій - за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до п. п. 2, 3 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1826 від 13 грудня 2000 року (1826-2000-п) , фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних бюджетних установ і організацій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що передаються до Пенсійного фонду на фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. Фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних небюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 20 листопада 2003 року № 1316-V (1316-15) , яким внесені зміни до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) . Зокрема текст статті 24 Закону викладено в такій редакції: "Різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.".

Ця норма Закону кореспондується з ч. 2 п. 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , відповідно до якої у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24 березня 2004 року (372-2004-п) , за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Згідно з п. 3 цього Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Таким чином, згідно законодавства України при наявності наукового стажу роботи пенсіонера на підприємстві, в установі та організації на останніх незалежно від форм власності та фінансування покладається обов’язок сплати різниці між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що вказані закони прийняті після завершення Ачкасовою Т. М. своєї трудової діяльності в Державному Всесоюзному інституті по проектуванню та науковій роботі "Південгдіпроцемент", а тому на останнього, а потім і на його правонаступника, не можуть покладатись такі обов’язки.

Такі висновки судів не відповідають правовій суті законодавства України, оскільки умовою фінансування різниці пенсій є наявність наукового стажу роботи на цьому підприємстві. Закон не ставить обов’язок фінансування в залежність від того, чи працював робітник до набрання чинності законом, чи після.

Посилання суду на ст. 58 Конституції України є помилковим, оскільки в цьому випадку має місце не зворотня сила закону, а встановлення порядку фінансування пенсій з джерел, передбачених Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , що проявляється у додатковому фінансовому навантаженні на підприємства, на яких працювали наукові працівники, по виплаті різниці пенсій.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент"обов’язку по фінансуванню різниці пенсій наукових працівників, які працювали на ньому.

Відповідно до п. 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) , та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24 березня 2004 року (372-2004-п) , у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Згідно з п. 5 Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686 (686-92-п) , з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви державного підприємства приймаються товариством. Товариство є правонаступником прав і обов'язків державного підприємства, що приватизується.

Судами встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Південдіпроцемент" створене 25 травня 1992 року шляхом перетворення Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент".

Таким чином, до відповідача перейшли обов’язки Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент"по фінансуванню різниці в пенсії.

Разом із тим, колегія суддів приймає до уваги доводи скаржника відносно того, що Державний Всесоюзний інститут по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцеиент"не був бюджетною установою, оскільки відповідно до п. 4 статуту Державного Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент"інститут здійснює свою діяльність на підставі господарського відання у відповідності з встановленими плановими завданнями і укладеними договорами, має самостійний баланс по проектно-вишукувальним і науково-дослідницьким роботам.

За таких підстав колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій відносно того, що Державний Всесоюзний інститут по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцемент"був бюджетною установою.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Отже, порушення судами норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування їх рішень та направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суди повинні з’ясувати: яку суму складає різниця між сумою призначеної пенсії ОСОБА_1. за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів; встановити правовий статус Всесоюзного інституту по проектуванню та науковій роботі "Південдіпроцеиент"на час трудової діяльності у ньому Ачкасової Т. М.; визначити, яка сума підлягає сплаті відповідачем позивачу; з’ясувати обставини виплати частини коштів, на які в своїй скаргах посилається позивач, і з врахуванням цих обставин вирішити спір

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .