К-16741/07 Про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 23.03.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007 у справі №7/181-2006 відмолено у задоволенні позовних вимог ПП "Потоки"до Ужгородської МДПІ та ВДК Ужгородському районі про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 125663,33 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007 у справі №7/181-2006 та прийнято нове про задоволення позовних вимог: стягнуто з Державного бюджету України через Відділення державного казначейства в Ужгородському районі, м. Ужгород бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 125663,33 грн. на користь приватного підприємства "Потоки".

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залиши в силі рішення господарського суду Закарпатської області від 17.01.2007.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що підставою звернення позивача до суду на підставі ст. ст. 2, 6, 99, 104 КАС України з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на рахунок позивача в банку є залишення податковим органом без відповіді та неподання ним свого висновку про суму бюджетного відшкодування щодо заяви позивача про зміну порядку бюджетного відшкодування заборгованості по податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем вимог, визначених Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції станом на 25.04.2006 щодо процедури відшкодування податку на додану вартість; акти перевірок, що свідчать про наявність від’ємного значення спірної суми податку на додану вартість не можуть бути підставою для бюджетного відшкодування; наявні в матеріалах справи податкові декларації по податку на додану вартість свідчать про те, що обсяги імпортованих товарів реалізовувались позивачем на митній території України з нарахуванням податку на додану вартість у ціні реалізації, а тому отримуючи від покупців суму вартості товарів, позивач повністю компенсує собі сплачений при розмитненні податок на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірне заявленя позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість, визначену у податковій декларації за травень 2005 року в розмірі 70392,00грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Як встановлено судами, ПП "Потоки"зареєстровано платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва платника податку на додану вартість № 10624984 від 04.09.2002.

В силу п. 8.1 ст. 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість (затвердженого Наказом ДПА України та Державного казначейства України від 2 липня 1997р. N 209/72) (z0263-97) , якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань"із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю

Заявою № 37 від 25.04.2006, поданою до податкового органу, ПП "Потоки"просило змінити порядок бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відшкодувати йому суму 125663,33 грн. податку на додану вартість, яка відображена ним у податкових деклараціях за грудень 2003 року, січень, березень –липень 2004 року та травень 2005 року, на розрахунковий рахунок.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції чинній на момент виникнення правовідносин, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У відповідності до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 названого Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством. Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.

Як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, сума 55271,33 грн. податку на додану вартість, визначена позивачем у податкових деклараціях за грудень 2003 року, січень, березень –липень 2004 року, заявлена до відшкодування в період 2003-2004 рр..

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про помилковий висновок суду першої інстанції відносно того, що у позивача відсутні підстави для відшкодування податку на додану вартість в сумі 55271,33 грн. за період 2003-2004 рр., оскільки позивачем заявлено спірну суму податку на додану вартість до відшкодування на розрахунковий рахунок до дати, коли набула чинності редакція Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) з урахуванням внесених змін Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"№ 2505-IV від 25.03.2005 (2505-15) .

Відносно суми бюджетного відшкодування за травень 2005 року у сумі 70392,00 грн., то слід зазначити таке.

Згідно матеріалів справи, податковий кредит за травень 2005 року складається з коригування позивачем податкового кредиту за по податку на додану вартість за серпень –жовтень 2004 року, грудень 2004 року та ВМД № 009667, 011740, 010149 за 2004 рік, що вбачається з Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2005 року (а.с. 61, том І).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції чинній до 25 березня 2005 року суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 даного Закону визначено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Отже, викладене дає підстави погодитись з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість, визначену у податковій декларації за травень 2005 року в сумі 70392,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що проведеними податковим органом документальними перевірками підтверджується право позивача на бюджетне відшкодування даних сум. Окрім даних податкових декларацій та актів перевірок, сума бюджетного відшкодування підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема копіями ВМД та платіжних документів, з яких вбачається, що суми податку на додану вартість були включені позивачем до складу податкового кредиту і бюджетного відшкодування та були фактично сплачені до бюджету при імпорті товару, що призначався для використання в господарській діяльності позивача.

Щодо посилань податкового органу в касаційній скарзі на те, що позивачем не подано розрахунку сум бюджетного відшкодування до поданих податкових декларацій, то вони не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно зазначено судом другої інстанції, податкові декларації щодо спірних сум подані позивачем в період., що передував законодавчому запровадженню нового порядку відшкодування ПДВ, а тому вони були подані без розрахунку сум бюджетного відшкодування, оскільки чинні на той час правові акти не вимагали подання заяви.

Також, суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими доводи Львівського апеляційного господарського суду про помилкові висновки суду першої інстанції відносно того, що обсяги імпортованих товарів реалізовувались позивачем на митній території України з нарахуванням податку на додану вартість у ціні реалізації, а тому отримуючи від покупців суму вартості товарів, позивач повністю компенсує собі сплачений при розмитненні податок на додану вартість, оскільки при реалізації товарів ПП "Потоки"суми податку на додану вартість включало до складу податкових зобов’язань у встановленому законом порядку.

Доказів неправомірності визначення позивачем сум бюджетного відшкодування шляхом зменшення сум податкового відшкодування за результатами документальних перевірок позивача в матеріалах справи не вбачається.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Ужгородської МДПІ на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 у справі №7/181-2006 слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.