Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представників

позивача Кунець Г.З., Луковкіної У.Ю.

відповідача Клюфінської У.М.

Генеральної прокуратури України Дубаса В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 р.

у справі № А-12/263

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Серін"

до Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та неправомірними дій,-

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 р., позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі № 0000432301/0 та № 0000452301/0 від 13.07.2007 р. Визнано неправомірними дії посадових осіб ДПІ в Надвірнянському районі щодо відображення в актах перевірки від 04.07.2007 р. № 599/23-32472639 та від 27.10.2006 р. висновків щодо зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток в сумі 7157713 грн. та зменшення податку на додану вартість в сумі 385697 грн. Стягнуто з державного бюджету України на користь ТОВ "Серін" 3,40 грн. судового збору.

ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд касаційної інстанції вважає, що позовна вимога про визнання неправомірними дій посадових осіб податкового органу щодо відображення ними в актах перевірки висновків щодо зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток у загальній сумі 7157713,00 грн. та зменшення податку на додану вартість у сумі 385697,00 грн. не підлягала розгляду.

Згідно із п. 1.3. ст. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 (z0925-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205 (z0925-05) , акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, акт перевірки не є тим рішенням суб’єкта владних повноважень, яке б само по собі породжувало для суб’єкта господарювання певні правові наслідки, було спрямовано на регулювання тих чи інших відносин і мало обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, та, відповідно, могло бути предметом адміністративного позову. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Спірні податкові повідомлення-рішення від 13.07.2007 р. № 0000432301/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 78591,06 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 15530 грн. та від 13.07.2007 р. № 0000452301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 74498,83 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 29799,53 грн. прийняті на підставі акту перевірки від 04.07.2007 р. № 599/23-32472639.

У даних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування у сумі 78591,06 грн. є встановлене актом перевірки від 04.07.2007 р. № 599/23-32472639 порушення вимог п.п. 3.1 ст. 3 (визначення об’єкту оподаткування операції платників податку) та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(порядок визначення податкового кредиту), правовою підставою для застосування штрафних санкцій у сумі 15530,00 грн. податковий орган у такому рішенні визначив п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки суті порушень, які стали підставою для висновку податкового органу про необхідність донарахування податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов’язання у вказаній сумі та підставою для зменшення бюджетного відшкодування на вказану суму, не деталізували, які саме послуги були надані позивачем, не встановили дати та суми надання послуг та яким чином такі операції відображені у податковому обліку.

Ухвалення судових рішень без повного та всебічного з’ясування обставин, які мають значення для вирішення справи та які належало встановити при ухваленні судового рішення щодо зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для визначення спірними податковими повідомленнями рішеннями податкового зобов’язання та зменшення суми бюджетного відшкодування, могло призвести до неправильного вирішення справи. Такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у зв’язку із чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди мають встановити дійсні обставини справи, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суду слід звернути увагу на визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту: "визнати нечинними податкові повідомлення-рішення". Такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), може стосуватися лише нормативно-правового акту, який стає нечинним, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, з дати набрання відповідним рішенням законної сили, а вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) –індивідуального акту, протиправність (недійсність, скасування) якого виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2008 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.