Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю:

представника Головного управління Державного казначейства України у м. Києві –Олешко О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Аріста" до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості,

14 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Аріста" звернулось з позовом до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, відповідно до уточнених вимог якого просило визнати неправомірними дії відповідача щодо визначення митної вартості; визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товару до ВТД № 700000002/8/020729 від 12 грудня 2008 року, скасувати картку відмови від 12 грудня 2008 року в прийнятті митної деклрації, митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020827 від 12 грудня 2008 року; стягнути з Державного бюджету суму переплати 11 575 грн 34 коп., з них 2 311 грн 11 коп. державного мита та 9 244 грн 43 коп. ПДВ.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем були порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року до участі у справі у якості відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України у м. Києві

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року, позов задоволено частково: скасовано картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 12 грудня 2008 року № 700000024/2008/020827; визнано недійсним рішення відповідача про визнання митної вартості товарів від12 грудня 2008 року до ВМД № 700000002/8/020729; стягнуто з Державного бюджету України надмірно сплаченні кошти у розмірі 11 575 грн 34 коп. на користь позивача; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Заслухавши доповідача, представника Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах зовнішньоекономічного контаркту від 27 грудня 2007 року № 804-00203832/4-07-279, укладеного з ВАТ "Гродно Азот"(Білорусь), позивачем на митну територію був ввезений вантаж: сульфат амонію.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано вантажно-митну декларацію № 700000002/8/020729.

12 грудня 2008 року відповідачем - Східною митницею - складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/02087. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено неподання на вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів згідно з п. 11 постанови К кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) .

Того ж дня Східною митницею прийняте рішення про визначення митної вартості товару до ВМД № 700000002/8/020729, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим методом.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що дії митного органу не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару.

Задовольнивши частково позов, суди дійшли висновку, що митний орган не довів правомірності своїх дій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ст. 259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 266 МК України передбачено, що основним метод визначення митної вартості товарів –це метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (1766-2006-п) , визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 11 Порядку (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов’язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку (1766-2006-п) . При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених п. 11 Порядку (1766-2006-п) , митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Обґрунтовуючи свої дії, митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вартість аналогічних товарів складала 1,59 дол. США, що є вищою, ніж заявлено позивачем, крім того, вартість товару 175 Є визначена в грудні, в той час як поставка здійснена на підставі ціни, визначеної в листопаді. Також виникли сумніви щодо достовірності підпису на додатковій угоді № 7 до контракту № 804-00203832/4-07-279 від 27 грудня 2007 року.

На думку колегії суддів такі висновки митниці не є переконливими.

Так, додатковими угодами № № 1, 3, 4, 5, 6, 7 ціна товару постійно змінювалась: лютий-травень - 160 Є, червень-липень –247 Є, вересень - 225 Є, листопад –175 Є.

Таким чином, ціна сульфату амонію не є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару. Таким чином, відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.

Зокрема, висновком ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ"від 11 грудня 2008 року № 8/1062,.

У висновку ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ"від 11 грудня 2008 року № 8/1062, який також надавався позивачем митному органу, зазначено, що, спираючись на результати проведеного аналізу кон’юнктури ринку сульфату амонію в країнах СНД, враховуючи умови поставки товару, контрактна ціна 175 Є/т на умовах поставки DAF –кордон Білорусії – України для поставки 60 т сульфату амонію відповідає кон’юнктурі ринку. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 310 (310-2001-п) ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ"передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 ч. 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26 травня 2007 року (777-2007-п) , встановлено, що Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вказаний висновок від 11 грудня 2008 року № 8/1062 є належним доказом, що підтверджує правомірність заявленої позивачем ціни –175 Є/т.

Крім того, судами встановлено, що для здійснення митного оформлення товару, з врахуванням додатково витребуваних відповідачем документів, позивачем були подані: контракт № 804-00203832/4-07-279 від 27 грудня 2007 року, експортна декларація, товарна накладна від 29 листопада 2008 року, сертифікат якості, сертифікат походження товару с-1, акт експертизи походження товару № 108, інвойс № 279/11/01, лист "Держзовнішінформ"від 11 грудня 2008 року. Крім того, позивачем надані пояснення, що калькуляцію товару виробника надати неможливо, оскільки така інформація є таємницею, а прайс-листи у підприємства відсутні.

На думку колегії суддів ці документи є достатніми для підтвердження митного оформлення товару за першим методом.

Доводи митниці, що вартість товару 175 Є визначена в грудні, є безпідставними, оскільки згідно з додатковою угодою № 7 від 17 листопада 2008 року ціна 175 Є була встановлена саме на листопад 2008 року.

Доводи відносно того, що додаткову угоду підписано неуповноваженою особою, також не знайшли свого підтвердження.

Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (1766-2006-п) , та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 176,. якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідач не послався на обставини, які виключають використання першого методу.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач незаконно відмовив в митному оформленні товару за першим методом.

Крім того, висновки та дії відповідача не є послідовними.

Так відмовляючи в застосуванні першого методу, відповідач послався на інформацію, яка міститься в ЄАІС ДМСУ і зазначив, що мінімальна вартість аналогічних товарів складає 1,59 дол. США.

За таких підстав, відповідач повинен був визначити ціну товару за другим методом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 268 МК України у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Між тим, в рішенні про визначення митної вартості товару до ВТД № 700000002/8/020729 від 12 грудня 2008 року відповідач вказує на відсутність інформації для застосування цього методу.

Такі докази також підтверджують незаконність прийнятого рішення про визначення митної вартості товару до ВТД № 700000002/8/020729 від 12 грудня 2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Східної митниці залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .