Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О., Федорова М.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін по справі в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 по справі № 2-1/6314-2008 (22-а-891/08/9106)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 (далі –позивач, Підприємець) звернулась з позовом (з уточненням позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі –ДПІ, орган податкової служби, відповідач) про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 03.03.2008 № 0009341701/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем земельний податок в розмірі 271,86 грн., податкового повідомлення-рішення від 03.03.2008 № 0009351701/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок з доходів фізичних осіб в розмірі 248,25 грн. та рішення від 03.03.2008 № 0009361701/0, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 376 232,50 грн. за порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) .

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2008, позов задоволено з підстав порушення органом податкової служби порядку проведення позапланової перевірки, встановленого ст. ст. 111, 112 Закону України від 04.12.1990 № 509 "Про державну податкову службу в Україні".

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 по справі № 2-1/6314-2008 (22-а-891/08/9106) судове рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач (Підприємець) подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судове рішення апеляційної інстанції, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у лютому 2008 році проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої податковим органом було складено Акт від 20.02.2008, в якому зокрема зазначено про допущене порушення позивачем ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" через те, що позивачем не застосовувався РРО при здійсненні розрахункових операцій при наданні послуг на гральних автоматах; ч. 1 ст. 14 Закону України від 03.07.1992 № 2525 - ХІІ "Про плату за землю" в частині невірного визначення податкового зобов’язання за 2006 та 2007 роки; пп. 6.3.1 п. 6.3 ст. 6 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині порушення застосування податкової соціальної пільги.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржувані податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для проведення виїзної позапланової перевірки стала та обставина, що на письмовий запит органу податкової служби щодо розбіжностей між даними, відображеними в звітах про використання РРО, з даними про валові доходи, відображені в деклараціях за 2006 рік та 9 місяців 2007 року, платник податків пояснень протягом 10 робочих днів від дня отримання запиту не надав.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення – рішення та рішення про накладення штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив лише з відсутності підстав проведення позапланової виїзної перевірки працівниками органу податкової служби, оскільки на запит останнього щодо розбіжностей між даними, відображеними в звітах про використання РРО, з даними про валові доходи, відображені в деклараціях за 2006 рік та 9 місяців 2007 року, який став підставою для проведення даної перевірки, позивачем в термін, визначений п. 3 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", було надано письмові пояснення, що підтверджується копією фіскального чеку поштового зв’язку про направлення рекомендованої кореспонденції.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмов у задоволенні позовних вимог, мотивув це рішення тим, що у органу податкової служби були всі підстави для проведення виїзної позапланової перевірки, оскільки Підприємцем не було надано належних та допустимих доказів направлення пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит податкового органу щодо недостовірності даних, що містяться в податкових деклараціях та звітах, поданих платником податків, що підтверджено довідкою ДПІ про відсутність реєстрації заяв (пояснень) підприємця в журналі обліку вхідної кореспонденції органу (а. с. 68). При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що пояснення на запит податкової служби, направлення яких підтверджено фіскальним чеком в порушення п. 3 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" не містять документального підтвердження. Також судом апеляційної інстанції було досліджено допущені порушення позивачем чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, встановлені за результатами даної перевірки податковим органом та застосування санкцій останнім.

З такими висновками судів погодитися неможливо.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, повноваження органів державної податкової служби України визначені в Законі України № 509-ХІІ від 04.12.1990 "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з перелічених в даному законі обставин (п. п. 1-9 ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ).

Позапланові перевірки, що проводяться з таких підстав, здійснюються за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом (ч. 8 ст. 111 Закону № 509-ХІІ).

Відповідно ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або надання їх з порушенням є підставою для недопущення посадових осіб податкового органу до проведення планової чи позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач допустив представників відповідача до перевірки, результати якої викладені у Акті.

Згідно з п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (z0925-05) , за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства –довідка.

Акт –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

Таким чином, Акт від 20.02.2008, складений ДПІ за результатами перевірки Підприємця, є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем законодавства у сфері податкового та іншого законодавства.

Відповідно до ст. 111 Закону № 509-ХІІ у разі необхідності проведення позапланових перевірок за обставинами, передбаченими п. п. 1, 3 та 5 ч. 6 цього Закону, обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби направляється платнику податків рекомендованим листом з відміткою про вручення. Датою отримання запиту вважається дата його вручення платнику.

Разом із тим, при направленні письмових запитів платнику податків відповідно до п. п. 1, 3 або 5 ч. 6 ст. 111 Закону № 509-ХІІ забороняється вимагати від платника податків надання копій документів, необхідних для перевірки. Пов'язане це з тим, що право вилучати документи у платника податків застережено п. 9 ст. 11 Закону № 509-ХІІ. Цим пунктом, зокрема, передбачено, що копії документів податківці мають право вилучати тільки при проведенні перевірок, причому це можуть бути лише копії документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування або несплату податків і зборів (обов'язкових платежів).

В силу ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В порушення норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України судами першої та апеляційної інстанцій надано невірну оцінку доказам, а саме, судом першої інстанції взято до уваги лише підстави проведення виїзної позапланової перевірки, тоді як той факт, що за результатами перевірки було встановлено порушення позивачем чинного законодавства при здійсненні господарської діяльності, встановлені за результатами даної перевірки залишилися поза увагою суду. В той же час суд апеляційної інстанції дослідив встановлені актом перевірки порушення позивачем, проте залишив поза увагою, що при направленні такого запиту забороняється вимагати від платника податків надання копій документів, необхідних для перевірки, так як п. 9 ст. 11 Закону передбачено, що копії документів вилучаються тільки при проведенні перевірок, і лише тих, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування.

З огляду на наведене судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити встановлені законом заходи для повного встановлення обставин у справі та в залежності від встановленого і у відповідності із законом вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2008 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2009 по справі № 2-1/6314-2008 (22-а-891/08/9106) скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.