Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Парадюка А. І.,

за участю:

позивача –ОСОБА_6,

представників Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат –Фортуненко Т. П., Федорчук Н. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,

14 грудня 2007 року ОСОБА_6 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Солом’янської районної у м Києві державної адміністрації з позовом про зобов’язання виплатити компенсацію вартості продуктів харчування за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

06 червня 2008 року в доповненій та уточненій позовні заяві ОСОБА_6 зазначив в якості відповідачів також Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації.

Позов мотивований тим, що позивач з 1991 року отримує компенсацію вартості продуктів харчування за місцем роботи. З 01 січня 2006 року повноваження по виплаті вказаної компенсації передані органам соціального захисту населення, про що позивача повідомлено не було. В листопаді 2006 року позивач звернувся до Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації з заявою про виплату компенсації за 2006 рік, проте останній відмовив в такому нарахуванні. Посилаючись на протиправність такої відмови, позивач просив суд зобов’язати відповідачів здійснити виплату компенсацію вартості продуктів харчування за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та зобов’язати відповідачів виплатити йому належну компенсацію вартості продуктів харчування за 11 місяців у повному обсязі відповідно до існуючих норм.

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та представників Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процессуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: забезпечення продуктами харчування за фізіологічними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 25 процентів вартості продуктів харчування за фізіологічними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України.

Судами встановлено, що вказану компенсацію позивач отримував за місцем своєї роботи, в Київському національному університеті будівництва і архітектури по грудень 2005 року. Позивач був знятий з відповідного обліку 01 січня 2006 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_6 вказує на те, що йому безпідставно не виплачена компенсація за 2006 рік.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Порядок виплати компенсації вартості продуктів харчування відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"постійно змінювався в зв’язку з прийняттям відповідних нормативних актів.

Так, абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992р. № 258 "Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (258-92-п) установлено, що виплата компенсації вартості продуктів харчування, встановлена Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , проводиться працюючим громадянам за місцем основної роботи.

Згідно з абз. 1 п. 25 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2002 року № 987 (987-2000-п) , виплати громадянам компенсацій, допомоги та надання пільг провадяться від дня набуття права на них, але не раніше дня одержання посвідчення встановленого зразка або інших документів, що підтверджують статус постраждалих, та з дня подання письмової заяви.

Механізм здійснення видатків на соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , встановлено Порядком використання коштів Державного бюджету України на виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Мінпраці від 02 липня 2004 року № 147 (z0926-04) .

Відповідно до п. 3 цього Порядку виплати громадянам компенсацій, допомог та надання пільг провадяться на підставі документів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 20.06.2000р. N 987 (987-2000-п) та від 17.08.2002р. N 1146 (1146-2002-п) , у разі зміни обставин (категорії, посвідчення, місця роботи, реєстрації тощо) заява поновлюється.

У разі прийняття нормативно-правових актів, що змінюють орган, який здійснює виплату компенсацій та допомог, термін подання заяви продовжується на три місяці без припинення їх нарахування. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (936-2005-п) (яка набрала чинності 28 вересня 2005 року) скасовано п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992р. № 258 (258-92-п) , а пунктом 4 установлено, що виплата компенсації відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам.

Таким чином, в зв’язку з прийняттям нормативно-правового акту, яким було змінено орган, що здійснює виплату компенсації, заява позивача про виплату цієї компенсації підлягала поновленню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом трьох місяців з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (936-2005-п) позивачу здійснювалась виплата компенсації.

Виплата компенсації була припинена з 01 січня 2006 року в зв’язку з тим, що позивач не звернувся до відповідних органів з заявою про виплату компенсації.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки в діях (бездіяльності) відповідачів відсутні ознаки незаконності.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2009 року - без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .