Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Кравченко В.О.

за участю представника

позивача Базилевського С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 р.

у справі № 2/264

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання нечинними рішень та скасування податкової вимоги, -

Постановою Господарського суду Рівненської області від 14.12.2006 р. у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано та задоволено позов частково. Визнано нечинною першу податкову вимогу ДПІ у м. Рівне від 17.10.2006 р. № 1/966. В решті позову відмовлено.

ДПІ у м. Рівне подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зазначаючи, що оскільки податкові векселі не були погашені у встановлений для їх погашення строк, у ВАТ "Рівнеазот"виник податковий борг, на суму якого відповідно до вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ правомірно виставлена перша податкова вимога.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

31.08.2006 р., 01.09.2006 р. та 28.09.2006 р. ВАТ "Рівнеазот"звернулося до ДПІ у м.Рівному з листами про здійснення відповідно до ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"заліку сум бюджетного відшкодування у рахунок погашення податкових векселів: № 7733353902474, наданого 04.08.2006 р. на суму 841290,45 грн. з терміном погашення 02.09.2006 р.; № 7733353902475, наданого 07.08.2006 р. на суму 10707,12 грн. з терміном погашення 05.09.2006 р.; № 7733353902476, наданого 14.08.2006 р. на суму 10278,90 грн. з терміном погашення 12.09.2006 р.; № 7733353902477, наданого 14.08.2006 р. на суму 10593,38 грн. з терміном погашення 12.09.2006 р.; № 7733353902479, наданого 18.08.2006 р. на суму 55635,65 грн. з терміном погашення 16.09.2006 р.; серії АА 0269851, наданого 05.09.2006 р. на суму 10950,70 грн. з терміном погашення 04.10.2006 р.

ДПІ у м. Рівне листами від 28.09.2006 р. № 2104/15-232 та № 17889/15-234 від 05.09.2006 р. відмовив у погашенні вказаних податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, оскільки суми бюджетного відшкодування не підтверджені документально.

19.10.2006 р. ДПІ у м. Рівне надіслало позивачеві першу податкову вимогу від 17.10.2006 р. № 1/966 про наявність станом на 17.10.2006 р. суми податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов’язаннями у загальній сумі 942363,02 грн., в тому числі з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 939456,20 грн.

Згідно даних облікової справи позивача за період з 01.09.2006 р. по 01.11.2006 р. з податку на додану вартість векселі погашено ВАТ "Рівнеазот"грошовими коштами 31.11.2006 р., оскільки 30.10.2006 р. відшкодовано всю суму бюджетної заборгованості.

Визнаючи нечинним першу податкову вимогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пункт 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"не вимагає від платника податку мати на день видачі податкових векселів підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування. Платник податку за власним вибором може погасити податковий вексель або шляхом перерахування грошових коштів або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування.

Суд касаційної інстанції не може визнати правильним застосування судом апеляційної інстанції абзацу сьомого пункту 11.5 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено: якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Право платника податку включати суму зобов’язань по податковому векселю до складу податкових зобов’язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, і таким чином, погашати податковий вексель, не є безумовним. Обов’язковими умовами для виникнення такого права є наявність у платника податку на дату поставки податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) ) передбачено проведення податковим органом документальної невиїзної перевірки (камеральної) заявлених у податковій декларації даних, або, за визначених цією нормою обставин, додаткової позапланової виїзної перевірки (документальної) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Лише після проведення такої перевірки податковим органом та складання за її результатами довідки про відсутність порушень податкового законодавства, сума бюджетного відшкодування у платника податку на дату поставки податкового векселя, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, вважається підтвердженою податковим органом.

Враховуючи, що у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася поставка податкових векселів органу митного контролю, не відбулося їх погашення (таке погашення відбулося грошовими коштами 31.11.2006 р), і на дату направлення позивачеві першої податкової вимоги був наявним факт несплати у встановлені строки платником податку узгодженої суми податкового зобов'язання, суд касаційної інстанції не може погодитися з судом апеляційної інстанції про неправомірність направлення податковим органом першої податкової вимоги.

До того ж, як було правильно зазначено судом першої інстанції, з погашенням позивачем податкових векселів грошовими коштами 31.10.2006 р., перша податкова вимога від 17.10.2006 р. № 1/966 в силу вимог підпункту "а"підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ вважається відкликаною, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо неї є безпідставними.

Утім, суд касаційної інстанції вважає, що у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для вирішення позовних вимог про визнання нечинними рішень податкового органу, викладених у листах. Законодавством України не передбачено такої форми прийняття податковим органом рішення, як лист. Лист податкового органу не є тим рішенням суб’єкта владних повноважень, який би породжував для платника податків певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду в адміністративних судах.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі. Постанову ж суду першої інстанції суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання нечинними рішень, викладених у листах, та закрити провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 р. скасувати.

Постанову Господарського суду Рівненської області від 14.12.2006 р. в частині відмови у позові про визнання нечинними рішень Державної податкової інспекції у м. Рівне, викладених у листах № 17889/15-234 від 05.09.2006 р. та № 21044/15-232 від 28.09.2006 р., про відмову у погашенні податкових векселів, виданих у серпні 2006 року, шляхом заліку бюджетного відшкодування за червень 2006 року скасувати та закрити провадження у справі в цій частині.

В решті постанову Господарського суду Рівненської області від 14.12.2006 р. залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.