Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Андрюхіній І.М.

За участю представників сторін :

позивача: Шатківського П.В.

відповідача: Мартинова К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 13.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007

у справі №46/396-А

за позовом Державного підприємства "Цирковий творчий колектив "Зірки України"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду м.Києва від 13.11.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007, позовні вимоги ДП "Цирковий творчий колектив "Зірки України"задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 19.06.2006 №0000532302/2.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та про прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

У справі, відповідно до вимог ст. 55 КАС України, проведено заміну позивача Державного підприємства "Цирковий творчий колектив "Зірки України"правонаступником –Державним підприємством "Державна циркова компанія України"у зв’язку з реорганізацією.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 по 01.10.2005, за результатами якої складено акт від 24.01.2006 №18/23-2/19484288.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.1, 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв’язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №00005323-02/0 від 27.01.2006, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 155600,00 грн., у т.ч. основний платіж –77800,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 77800,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження розмір основного платежу та штрафних санкцій зменшено, у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 №0000532302/2, яким визначено податкове зобов’язання у розмірі 106050,00 грн., у т.ч. основний платіж - 70700,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 35350,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що отримані працівниками позивача виплати під час роботи за кордоном за зовнішньоекономічними контрактами, які наведені в акті перевірки, правомірно не включені до валового доходу підприємства, оскільки не є його доходом.

При цьому враховано особливості роботи позивача, а також той факт, що за умовами наведених в акті перевірки зовнішньоекономічних контрактів термін відрядження працівників позивача перевищував 60 календарних днів, що згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2006 №102/13/84-06, вважається роботою за кордоном, а також, що умовами зазначених контрактів передбачено виплату добових приймаючою стороною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем дотримано вимог п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон"від 23.04.1999 №663 (663-99-п) , виплата добових витрат особам, які перебували у відрядженні та отримали компенсацію поточних витрат приймаючою стороною у розмірі що більший або дорівнює встановленим нормам добових витрат, позивачем не проводилась.

Згідно пп.5.6.1 п.5.6 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з врахуванням п.5.3 цієї статті, до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно умов укладеного між Міністерством культури і мистецтв України та керівником ДП "Цирковий творчий колектив "Зірки України"Четвертковим В.Г. контракту від 19.02.1992 №92 та додатку №1 до нього, позивач зобов’язаний забезпечити проживання керівника за рахунок коштів підприємства, з огляду на що включення суми коштів, спрямованих на оплату готельних послуг за проживання художнього керівника, як встановлених за домовленістю сторін, до складу валових витрат здійснено позивачем правомірно.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 13.11.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.