10/97-НА Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 03.03.2010 Прийняття

на постанову Господарського суду Житомирської області від 22.01.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.08.2007

у справі № 10/97-НА

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирголовпостач"

до Державної податкової інспекції у м.Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Житомирі №00033823-01/0 від 30.06.2006, №00033823-01/1 від 31.07.2006, №00033823-01/2 від 04.09.2006 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №05-352 від 08.11.2006) з підстав їх невідповідності нормам чинного законодавства.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 22.01.2007 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення в частині застосування 10294 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено з посиланням на недоведеність позовних вимог.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в позові з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права.

Відповідач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, в засіданні суду просив залишити судові рішення попередніх інстанцій без змін, а скаргу позивача –без задоволення.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Податковим органом проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Житомирголовпостач" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.03.2006, за результатами якої складено акт №1424/23-1/01881652/0110 від 15.06.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 та пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого платником було занижено податок на додану вартість на суму 23764 грн. за період з липня 2004 по грудень 2005 року.

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00033823-01/0 від 30.06.2006 (залишене без змін в результаті адміністративного оскарження), яким позивачу донараховано 23764 грн. ПДВ та застосовано до позивача штрафні санкції на суму 22176 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийняті повідомлення-рішення №00033823-01/1 від 31.07.2006 та №00033823-01/2 від 04.09.2006, яким позивачу визначено аналогічне податкове зобов’язання з ПДВ та доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту 23034 грн. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Вакор"(податкові накладні складені у липні-грудні 2004 та березні 2005), ТОВ "Стрінгер" (податкові накладні складені 28.12.2005) та ПП "Прогрес-2"(податкові накладні складені у липні-жовтні 2005).

Матеріалами справи підтверджується, що у встановленому законодавством порядку ПП "Вакор"було виключено з реєстру платників ПДВ з 15.03.2002, а ТОВ "Стрінгер"- з 17.11.2005, тобто при складенні та видачі податкових накладних ці підприємства вже не були платниками податку на додану вартість.

Щодо ПП "Прогрес-2", як ще одного контрагента позивача, то згідно з листом Слов’янської ОДПІ №33683/7/23-313-1 від 12.07.2006, дане підприємство на обліку взагалі ніколи не перебувало.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковим и накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на викладене, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 23764 грн. за податковими накладними виданими особами, які не мали законних повноважень на їх складання, та про відмову у зв’язку з цим в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними та цільовими фондами'якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними та цільовими фондами", платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивачем не дотримано вимог пункту 17.2 статті 17 цього Закону при виправленні у січні 2005 року помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, дійшов вірного висновку, що підстави вважати таку помилку виправленою відсутні, у зв’язку з чим податковим органом правомірно застосовані штрафні санкції передбачені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними та цільовими фондами".

Зазначені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності прийнятого у справі рішення, судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, у зв’язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Житомирголовпостач" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.08.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.