Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008

у справі № 2-а-3333/07 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом відкритого акціонерного товариства "Ізюмський тепловозоремонтний завод"

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008, позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення Ізюмської ОДПІ в Харківській області від 20.07.2007 № 0000121500/0 про застосування штрафу в сумі 4400,00 грн. за платежем "частина прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету" з тих підстав, що у разі відсутності податкового зобов’язання відсутні правові підстави для нарахування штрафу згідно Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (2181-14) (далі - Закон № 2181).

В касаційній скарзі Ізюмська ОДПІ в Харківській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, зокрема, підпункт 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5, підпункт 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 2181 (2181-14) .

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем на підставі акту перевірки від 16.07.2007 № 1760/1510/01056356 "Про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету"було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, згідно якого ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" зобов’язано сплатити штраф у сумі 4400,00 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181 за затримку на 115 календарних днів граничного строку сплати податкового зобов’язання в сумі 8800,00 грн. з частини прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету.

В поданій 09.02.2006р. декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік позивач задекларував: в рядку 20 "авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів" 2200,00 грн.; в рядку 21 "дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами"8800,00 грн. (а.с. 20).

Згідно пункту 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

28.02.2008 позивачем подано до Ізюмської ОДПІ в Харківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємства у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого проведено коригування рядків 20 та 21 декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік шляхом зменшення суми податкових зобов’язань на 2200,00 грн. та 8800,00 грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що з огляду на відсутність у позивача податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 8800,00 грн. застосування до позивача штрафу в розмірі 4400,00 грн. за прострочення на 115 календарних днів сплати цієї суми податкового зобов’язання не відповідає підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Заперечення щодо правильності уточненого позивачем показнику податкового зобов’язання за 2005 рік ДПІ не виявлені.

Доводи касаційної скарги такого висновку судів не спростовують.

За таких обставин, відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2008 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.