Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Карася О.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі Гончарук І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калинівському районі Вінницької області

на постанову Господарського суду Вінницької області від 13.09.2006

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007

у справі №11/350-04

за позовом Закритого акціонерного товариства "Калинівське будівельно-монтажне управління №5"

до Державної податкової інспекції у Калинівському районі Вінницької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Закрите акціонерне товариство "Калинівське будівельно-монтажне управління №5"(далі по тексту –позивач, ЗАТ "Калинівське будівельно-монтажне управління №5") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державної податкової інспекції у Калиновському районі Вінницької області (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Калинівському районі Вінницької області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 12.08.2003 №0000312301/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 47198, 00 грн.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 13.09.2006, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007, позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі ДПІ у Калинівському районі Вінницької області просить скасувати постанову Господарського суду Вінницької області від 13.09.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Калинівському районі Вінницької області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.10.2001 по 01.04.2003, за результатами якої складено акт перевірки від 10.08.2003 №2301/69-0629.

В акті перевірки зазначено про несвоєчасність проведення позивачем нарахування сум податкових зобов'язань і податкового кредиту по податку на додану вартість, чим порушено вимоги підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також в акті перевірки зазначено такі порушення :

1) У жовтні 2001 року до складу податкового зобов'язання не включені суми податку на додану вартість по виконаних роботах на загальну суму 39068,40 грн., податок на додану вартість –651,00 грн. та передоплата по Вінницькому водоканалу за ремонт каналізації у сумі 15000,00 грн., податок на додану вартість –2500,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт виконання ЗАТ "Калинівське будівельно-монтажне управління №5"в жовтні 2001 року робіт за замовленням ДПІ у Калинівському районі ( будівництво чотирьох гаражів по вул. Дзержинського в м. Калинівка) та відділу капітального будівництва УМВС України у Вінницькій області (будівництво 35-квартирного житлового будинку по вул. Пирогова в м. Вінниці) на загальну суму 39068,40 грн., а тому числі податок на додану вартість 6511,00 грн., підтверджується довідкою про вартість підрядних робіт за жовтень 2001 року, договором на завершення будівництва від 28.11.2000 №6, контрактом №1 (287) від 22.01.2001 та не заперечується обома сторонами.

Розрахунки названих бюджетних організацій із позивачем проведені не в жовтні 2001 року, а пізніше; ДПІ у Калинівському районі сплатила кошти платіжним дорученням від вересня 2004 року на суму 20000,00 грн., а ВКБ УМВС України у Вінницькій області - векселем, що підтверджує й представник відповідача.

Відповідно до підпункту 7.3.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Отже, в підприємства не виникло податкових зобов'язань за цими операціями в жовтні 2001 року.

За даними перевірки в цей звітний податковий період у підприємства малася переплата з податку на додану вартість в сумі 5524,00 грн.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи на початок жовтня 2001 року по замовнику "Вінницяводоканал"рахується недоплата виконаних робіт в сумі 29960,17 грн. В цьому ж місяці від "Водоканалу"надійшла оплата в сумі 15420,00 грн., залишок неоплачених робіт на кінець жовтня становив 14540,17 грн. Податкова інспекція не подала доказів про те, що перераховані боржником кошти є авансом, а не погашенням заборгованості. За таких обставин немає підстав для нарахування з суми оплати 15000,00 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2500,00 грн.

2)У грудні 2001 року до податкового зобов'язання позивачем не віднесено передоплату на загальну суму 47744,55 грн., податок на додану вартість - 7957,43 грн.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, у висновку судово-бухгалтерської експертизи зазначено, що записи у відомості розрахунків із замовниками за грудень 2001 року по замовнику ЗАТ "Калинівське будівельно-монтажне управління №5" свідчать про те, що в обліку не рахується надходження попередньої оплати, а проведено перенесення раніше проведених записів по кредиту рахунка 361/1 з одного об'єкта будівництва (24-квартирного житлового будинку в м. Калинівка) на інший (90-квартирний житловий будинок в м. Калинівка).

Ця обставина підтверджується наявними у справі договорами на будівництво, даними рахунка 361/1.

3) В лютому 2002 року до податкових зобов'язань не включена передоплата по ЗАТ "Укртара-Інвест" згідно додаткової угоди від 29.01.2002 №1 до договору №3/90-К-1 ПК від 06.04.1999 на дольову участь у будівництві житла на суму 9483,00 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за висновком судово-бухгалтерської експертизи записи у відомості розрахунків із замовниками за лютий 2002 року по замовнику ЗАТ "Укртара-Інвест"свідчать, що з обліку не рахується надходження попередньої оплати, а проведено перенесення раніше проведених записів по кредиту рахунка 361/1 з одного об'єкта будівництва (90-квартирний житловий будинок в м. Калинівка) на інший (12-квартирний житловий будинок в м. Хмільнику).

В додатковій угоді №1 від 25.01.2002 до договору №3/90-к-1 ПК від 06.04.1999 на дольову участь у будівництві записано таке:

1. Зменшити дольову участь у будівництві 90-квартирного житлового будинку

по вул. Возз'єднання в м.Калинівка до 60,71 м. кв. загальної площі;

2. Зменшити загальну суму фінансування по договору для отримання 60,711 м.кв. загальної площі до 56896,15 грн.;

3. Зарахувати проведене фінансування по договору №3/90-к-1 ПК від 06.04.1999 як фінансування по договору №3/12-х від 14.06.1999 на суму 56896,15 грн., що відповідає 60,711 кв.м загальної площі.

Таким чином, попередня оплата в цьому випадку відсутня, а відповідно, відсутній об'єкт оподаткування.

4)У липні 2002 року до податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість 454,46 грн. по ТОВ ВКФ "Лаіра"без підтвердження податковою накладною, чим порушено підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за липень 2002 року за №87 є запис про придбання за податковою накладною №161 від 31.07.2007 товару на суму 17613,00 грн., податок на додану вартість з якої складає 3522,60 грн.

На ці ж суми складено акт №1 приймання виконаних робіт за липень 2002 року, який підписаний підрядником - ТОВ ВКФ "Лаіра"та замовником - ЗАТ "Калинівське будівельно-монтажне управління №5".

На суму передоплати в розмірі 19885,28 грн., перерахованої ЗАТ "Калинівське будівельно-монтажне управління №5", ТОВ ВКФ "Лаіра"видала податкову накладну №161 від 31.07.2002, в якій сума податку на додану вартість становить 3977,06 грн.

Отже, в липні 2002 року позивач використав податковий кредит від ТОВ ВКФ "Лаіра" на 454,46 грн. менше ніж мав на це право за податковою накладною.

Тому, не відповідає дійсності висновок відповідача про віднесення до податкового кредиту 454,46 грн. без підтвердження податковою накладною.

5) У грудні 2002 року позивачем до складу податкових зобов'язань не віднесено податок на додану вартість в сумі 4516,00 грн. на списану кредиторську заборгованість 27098,50 грн. (бухгалтерська проводка, Дт 717 Кт 641 на суму 4516,00 грн. відсутня).

Суди попередніх інстанцій встановили, що у відомостях обліку розрахунків із замовниками не міститься бухгалтерських проводок по списанню простроченої кредиторської заборгованості в сумі 27098,50 грн. (податок на додану вартість –4516,00 грн.), тому документально таке списання підприємством кредиторської заборгованості не підтверджено.

У відповідача немає інформації про те, що при виникненні заборгованості був використаний податковий кредит.

У зв'язку з цим відсутні підстави стверджувати про документальне обґрунтування визначеної відповідачем суми донарахування податку на додану вартість. Стосовно решти зазначеного в табл.5 п.2.5 акта перевірки заниження податкового зобов'язання в сумі 2741,00 грн., то ні пояснень, ні документів щодо цього податкова інспекція не подала.

6) У березні 2003 року встановлено прострочену кредиторську заборгованість терміном позовної давності більше трьох років, в результаті чого слід збільшити податкове зобов'язання на суму 2788,00 грн. Перелік організацій, по яких встановлено прострочену кредиторську заборгованість на загальну суму 16726,66 грн., наведено в п.2.1 акта перевірки.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, порядок перерахунку податку на додану вартість при списанні, простроченої заборгованості регулюється пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадку повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця - безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до зміг бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

В акті перевірки не наведено пояснень і посилань на документи, які стали підставою для висновку про прострочену кредиторську заборгованість (податок на додану вартість в сумі 3648,00 грн.) поза терміном давності.

Отже, наведене в акті перевірки порушення щодо заниження суми податкового зобов'язання за березень 2003 року нічим не підтверджується.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Вінницької області від 13.09.2006 та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калинівському районі Вінницької області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 13.09.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 15.02.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.