А23/225 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 03.02.2010 Прийняття

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі по тексту –позивач, КП "Кривбасводоканал") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі по тексту –відповідач, СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.08.2005 р. № 0000052120/3, № 0000072120/3, № 0000082120/3 та № 0000092120/3.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005 р. у справі №А23/225 (суддя Добродняк І.Ю.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі №А23/225 (головуючий суддя Тищик І.В., судді –Кузнецова І.Л., Чимбар Л.О.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

КП "Кривбасводоканал", не погоджуючись з постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2005 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі № А23/225, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга КП "Кривбасводоканал"підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2005р. СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000072120/0, відповідно до якого КП "Кривбасводоканал"нарахований штраф за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу в сумі 27 533, 51 грн.;

- № 0000082120/0, відповідно до якого позивачеві нарахований штраф за затримку на 154 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів –503 454, 05 грн. у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу в сумі 251 727, 03 грн.;

- № 0000092120/0, відповідно до якого нарахований штраф за затримку на 62 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по збору за спеціальне використання водних ресурсів – 161 375, 51 грн. у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в сумі 32 271, 50 грн.;

- № 0000052120/0, відповідно до якого нарахований штраф за затримку на 225 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість – 2 745 092, 38 грн. у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу в сумі 1 372 546, 19 грн.

За результатами неодноразового адміністративного оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишені без задоволення та відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- 06.04.05р. № 0000072120/1 про нарахування штрафу в сумі 27 533, 51 грн.; № 0000082120/1 - про нарахування штрафу в сумі 251 727, 03 грн.; № 0000092120/1 - про нарахування штрафу в сумі 32 271, 50 грн.; № 0000052120/1 - про нарахування штрафу в сумі 1 372 546, 19 грн.;

- 17.06.05р. № 0000072120/2 - про нарахування штрафу в сумі 27 533, 51 грн.; № 0000082120/2 - про нарахування штрафу в сумі 251 727, 03 грн.; № 0000092120/2 - про нарахування штрафу в сумі 32 271, 50 грн.; № 0000052120/2 - про нарахування штрафу в сумі 1 372 546, 19 грн.

- 29.08.05р. № 0000072120/3 - про нарахування штрафу в сумі 27 533, 51 грн.; № 0000082120/3 - про нарахування штрафу в сумі 251 727, 03 грн.; № 0000092120/3 - про нарахування штрафу в сумі 32 271, 50 грн.; № 0000052120/3 - про нарахування штрафу в сумі 1 372 546, 19 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту "Про результати документальної невиїзної перевірки з питання додержання встановлених законодавством граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податках та обов’кових платежах КП "Кривбасводоканал"за період з 01.04.04р. по 21.02.05р."№9/321 від 03.3.2005 р. (далі –акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення підприємством позивача п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: КП "Кривбасводоканал"несвоєчасно сплачено до місцевого бюджету узгоджені податкові зобов'язання по податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій із зазначеного податку за жовтень-грудень 2003 року, січень, квітень, червень 2005 року, податкового повідомлення-рішення № 0000322600, отриманого позивачем 21.07.04р., та збору за спеціальне використання водних ресурсів відповідно до поданих розрахунків за 9 місяців 2003 року, 2003 рік, податкового повідомлення-рішення № 0000872140, отриманого позивачем 21.07.04р., розрахунку за 9 місяців 2004 року.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з наступного.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно вимог абз.2 пп.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, що діяла протягом 2004р.) за бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

В деклараціях від 20.04.2004р. № 934 та від 20.08.2004р. № 3431, наданих КП "Кривбасводоканал"за березень та липень 2004р. визначалося, що суми ПДВ, які підлягають відшкодуванню з бюджету, належить зарахувати в рахунок платежів з податку на додану вартість в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні"від 07.08.1998р. (857/98) (що діяв на момент погашення податкового боргу) у разі коли сума податку на додану вартість має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості - у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів.

З зазначеною нормою кореспондуються приписи п.2.3 розд.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 02.07.1997р. №209/72 (z0263-97) , зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.1997р. №263/2067, згідно з яким за наявності в платника податку податкового боргу минулих звітних періодів із сплати податку на додану вартість (у тому числі відстроченого та розстроченого) сума, задекларована платником до відшкодування, зараховується в погашення такої заборгованості.

За викладених обставин, врахування зазначеного бюджетного відшкодування в рахунок погашення податкового боргу по ПДВ, з подальшим нарахуванням штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7. п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, суди попередніх інстанцій визнали правомірним.

Щодо нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів КП "Кривбасводоканал", то суди відмовили у задоволенні позову в цій частині виходячи з того, що позивачем подавались самостійно узгоджені обсяги користування водою та розрахунок збору за спеціальне використання водних ресурсів, а оплата платежів здійснена позивачем з простроченням. До того ж, КП "Кривбасводоканал"у позовній заяві та в апеляційній скарзі не було наведено законодавчого обґрунтування своєї правової позиції в цій частині вимог.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників податків визначається Законом України "Про систему оподаткування"від 25.06.91р. № 1251-ХІІ (1251-12) . Відповідно до норм зазначеного нормативно-правового акту передбачено дотримання принципу рівномірності сплати податків шляхом встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат; обов'язок платників податків і зборів подавати до державних податкових органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; обов'язок сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені Законами терміни та те, що сплата податків і зборів провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 14 Закону України № 2181-ІІІ встановлено порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платника податків. Так, розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону (п.п 14.1.1). Платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання (п.п.14.1.3).

Відповідно до п. 5.3 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 81 від 01.03.2001 р. (z0281-01) , розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладення договору та закінчується місяцем погашення розстроченого податкового боргу, виходячи з облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент чергової сплати розстроченого платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються і списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу, крім випадків, якщо юридична особа, яка має податковий борг, визнається фіктивною відповідно до закону.

Керівник податкового органу (або його заступник) зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору, скасувати рішення про розстрочення та пред'явити до сплати невнесену суму податкового боргу, а також процентів, нарахованих відповідно до пункту 5.3 цього Положення (z0281-01) , якщо платник податків накопичує новий податковий борг (не сплачує поточні платежі) або не сплачує чергову частку розстроченого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого податкового боргу; ліквідується; виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник податків є фізичною особою); визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими, ніж податкові. З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, суму нарахованих на нього процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму. З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились несплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством (п. 5.5 вищезазначеного Положення (z0281-01) ).

Всупереч вимогам ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій не були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі.

Попередніми судовими інстанціями не було встановлено дострокового розірвання договорів розстрочення податку на додану вартість та збору за спецвикористання водних ресурсів, зокрема, рішення керівника податкового органу про дострокове розірвання договору чи скасування договору про розстрочення податкового боргу позивача, в матеріалах справи відсутні.

Зазначені договори, укладені у відповідності до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 81 від 01.03.01р. (z0281-01)

Проте, судами попередніх інстанцій аналізу договірних відносин сторін у даній справи не надано, розрахунки штрафних санкцій не наведено, а висновки фактично базуються тільки на доводах відповідача, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій та неповне з’ясування всіх фактичних обставин у справі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов’язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов’язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій стосовно скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень є передчасними.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки передбачені ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.