Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської державної податкової інспекції Одеської області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року

у справі № 34/33-07-683А

за позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

до Роздільнянської державної податкової інспекції Одеської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1 (далі –СПД-ф.о. ОСОБА_1) було заявлено позов до Роздільнянської державної податкової інспекції Одеської області (далі –Роздільнянська ДПІ Одеської області) про скасування рішення останньої про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23 жовтня 2006 року № 0000072303/0 на суму 6585,50 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 19 березня 2007 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року постанову господарського суду Одеської області від 19 березня 2007 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

В касаційній скарзі Роздільнянська ДПІ Одеської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року та залишити в силі постанову господарського суду Одеської області від 19 березня 2007 року.

В запереченні на касаційну скаргу СПД-ф.о. ОСОБА_1, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції повністю відповідає нормам чинного законодавства та ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному дослідженні всіх обставин та матеріалів справи, а касаційна скарга задоволенню не підлягає, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14 жовтня 2006 року працівниками Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі –ДПА в Одеській області) згідно наказу ДПА в Одеській області "Про закріплення фахівців підрозділу оперативного контролю № 494 від 16 жовтня 2006 року та згідно плану-графіку проведення перевірок відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної групи роботи ДПА в Одеській області на жовтень 2006 року, затвердженого 04 жовтня 2006 року першим заступником ДПА в Одеській області, на підставі направлень на перевірку № 1022/23-6017, № 1023/23-6017 від 05 жовтня 2006 року проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 в магазині позивача "Продукти", що знаходиться за адресою: с. Новоукраїнка, вул. Леніна, б/н, за результатами якої було складено акт № 0000804.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 1, 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій (далі –РРО) на суму 2,50 грн.; незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, що зазначена в денному звіті РРО, у розмірі 1317,10 грн.

На підставі вказаного акту 23 жовтня 2006 року Роздільнянсько ДПІ Одеської області було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000072303/0 на суму 6585,50 грн. на підставі пункту 1 статті 17, статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що згідно видаткового касового ордеру позивачем були видані кошти продавцю для закупівлі сільськогосподарської продукції, перелік якої згідно видаткової накладної ТОВ "Рошен-Юг"№ 30642 від 14 жовтня 2006 року не відповідає приписам Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) . Крім того, позивачем не було дотримано порядку внесення та видачі готівки з місця проведення розрахунків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем при проведенні позапланової виїзної перевірки позивача було порушено приписи статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (481/95-ВР) , а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як зазначалося вище, згідно плану-графіку проведення перевірок відділом оперативного контролю управління контрольно-перевірочної групи роботи ДПА в Одеській області на жовтень 2006 року, на підставі направлень на перевірку № 1022/23-6017, № 1023/23-6017 від 05 жовтня 2006 року працівниками ДПА в Одеській області було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 в магазині позивача "Продукти", що знаходиться за адресою: с. Новоукраїнка, вул. Леніна, б/н.

Як вбачається з матеріалів справи, продавець магазину позивача "Продукти"ОСОБА_2 допустила перевіряючих до проведення перевірки та не перешкоджала у її проведенні.

За таких обставин, висновок суду апеляційної про те, що чинне законодавство передбачає проведення позапланової виїзної перевірки лише на підставі рішення суду є неправомірним.

Згідно Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Як встановлено судом першої інстанції, в день проведення перевірки працівниками ДПА в Одеській області позивач відповідно до прибуткового касового ордеру від 14 жовтня 2006 року вніс до каси готівку в сумі 1317,00 грн. для поповнення обігових коштів, які в подальшому були надані правнику позивача під звіт для оплати продукції. Вказане підтверджується звітом про використання коштів від 27 жовтня 2006 року, витягом з Журналу реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, видатковою накладною № 30642 від 14 жовтня 2006 року та касовим чеком на суму 1316,51 грн.

В акті перевірки зазначено про незабезпечення позивачем відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі, зазначеній у денному звіті РРО у розмірі 1317,00 грн., що є порушенням пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"та відповідно до статті 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 6595,50 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (далі –Положення), готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Відповідно до абзацу 9 пункту 1.2 вказаного Положення (z0040-05) каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 підпункту 2.11 пункту 2 Положення (z0040-05) видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 1 пункту 4.2 Положення (z0040-05) усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)", затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 (z0105-01) , унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення"та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення"використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Не проводиться через РРО видача готівки, не пов'язана з проведенням розрахунків, якщо така видача здійснюється після виконання Z-звіту до реєстрації першої розрахункової операції та (або) до виконання операції "службове внесення".

Отже, при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій не встановили, чи велася позивачем касова книга та/або книга обліку розрахункових операцій, чи була видана засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником, про прийняття готівкових коштів в касу підприємства за прибутковим касовим ордером від 14 жовтня 2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Роздільнянської державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.