К-10055/09-С Про скасування податкових повідомлень-рішень - 28.01.2010 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПП "Фенікс ЛМ"на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року по справі № 15а/141-2859 за позовом ПП "Фенікс ЛМ"до ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2008 року позовні вимоги ПП "Фенікс ЛМ"до ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень –задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова –про відмову в позові.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 05.03.2009 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2009 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ПП "Фенікс ЛМ"просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Позивач зазначає, що судом не було враховано, що перевірка, висновки якої стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, була проведена податковою інспекцією безпідставно, а правомірність донарахування підприємству податку на прибуток не була доведена відповідачем.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду –скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.12.2006р. № 0012942300/0, № 0012932300/0 та № 0012951700/0 були винесені ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області на підставі акту № 741/23-33486911 від 16.11.2006 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Фенікс ЛМ"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 20.05.2005 року по 31.12.2005 року", в якому закріплено висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п."а"п.п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, якою були задоволені вимоги ПП "Фенікс ЛМ"та відмовляючи в позові апеляційний суд мотивував свої висновки доведеністю факту порушення позивачем вимог законодавства, яке закріплює право на виплату дотацій лише за тими переробними підприємствами, які здійснюють закупівлю (придбання) м’яса в живій вазі у сільськогосподарських товаровиробників лише власного виробництва. Суд визнав встановленим, що на протязі спірного періоду заготівлю великої рогатої худоби в живій вазі у населення (виробленого в особистих селянських господарствах) від імені та за рахунок підприємства здійснили приватні підприємці на підставі договорів доручень, що є порушенням вимог абзацу 2 п.5 Порядку нарахування, використання коштів, спрямованих для виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробником за продані ними переробним підприємством молоко та м’ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 (805-99-п) року.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Приватне підприємство "Фенікс ЛМ"включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України із визначенням виду економічної діяльності, як то виробництво м’яса і субпродуктів, виробництво м’ясних продуктів, оптова торгівля живими тваринами, що підтверджується довідкою Головного управління статистики в Тернопільській області № 07-18 від 10.05.2005р.

Підставою для визначення податковим повідомленням-рішенням від 01.12.2006р. № 0012942300/0 податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 26875 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 12892,50 грн. став закріплений в акті перевірки висновок відповідача про порушення підприємством п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: безпідставно занижено податок на прибуток в III-IV кварталах і 2005р. на суму 26875 грн., оскільки здавачі великої рогатої худоби, що вказані у приймальних квитанціях, згідно отриманих відповідей від ДПА в Івано-Франківській області на запит направлений ДПА в Тернопільській області не проживають на території відповідних сільських рад та не здійснювали вирощування та реалізації великої рогатої худоби Приватному підприємству "Фенікс ЛМ".

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Задовольняючи вимоги позивача в частині щодо скасування повідомлення-рішення від 01.12.2006р. № 0012942300/0 суд першої інстанції правильно виходив з того, що витрати в розмірі 107500,00 грн., пов’язані із закупівлею великої рогатої худоби у фізичних осіб через суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб згідно договорів доручення правомірно на підставі п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесено підприємством до складу валових витрат в III-IV кварталах 2005р, оскільки така закупівля здійснювалась позивачем для подальшого використання у власній господарській діяльності, визначеною в ЄДРПОУ.

Виконання сторонами укладених договорів, що за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, підтверджується актом перевірки № 741/23-33486911 від 16.11.2006р. та первинними бухгалтерськими документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов’язковість ведення яких передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , а саме: приймальними квитанціями на закупівлю худоби, птиці і кроликів в господарствах колгоспників, робітників, службовців і інших громадян.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що спірний період був предметом попередньої перевірки, результати якої оформлені актом № 283/23/33486911 від 23.06.2006р.. Зазначеним актом не було встановлено фактів порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності проведення податковим органом повторної перевірки та невідповідності вимогам чинного законодавства податкового повідомлення-рішення № 0012942300/0 від 01.12.2006 року.

На обґрунтування свого висновку про порушення ПП "Фенікс ЛМ"вимог п.п.11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", закріплений в акті перевірки № 741/23-33486911 від 16.11.2006 року, відповідач посилався на те, що підприємство без документального підтвердження включило до податкового зобов’язання в дотаційну декларацію суму податку на додану вартість у розмірі 21147 грн. сплачену як дотація у вартості закупленого м’яса в живій вазі у фізичних осіб –сільськогосподарських товаровиробників, місце проживання яких, вказане у квитанціях, при проведенні зустрічних перевірок не підтвердилося, а тому дана сума підлягає виключенню з дотаційної декларації та включенню в бюджетну, від звичайної діяльності, внаслідок чого податковою інспекцією було донараховано позивачу податок на додану вартість в розмірі 21147,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10573,50 грн.

Пунктом 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що сума податку на додану вартість, яка повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м’ясо та м’ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою підтримки сільськогосподарських виробників тваринницької продукції та своєчасного перерахування їм дотацій за продані переробним підприємствам молоко та м’ясо в живій вазі, відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999 (805-99-п) , було затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м’ясо в живій вазі (далі по тексту –Порядок).

Пунктами 4, 5 зазначеного Порядку (805-99-п) , зокрема, встановлено, що під час приймання закуплених молока та м’яса в живій вазі від сільськогосподарських підприємств (господарств) переробні підприємства виписують квитанції за формами ПК-1 і ПК-3, а від особистих селянських господарств –за формами ПК-2 і ПК-3а. У квитанціях, крім ваги та вартості закупленої продукції за договірними цінами, окремим рядком зазначаються суми дотацій, що належать сільськогосподарському товаровиробнику, виходячи із загального обсягу закупленої продукції та розміру дотацій згідно з попереднім розрахунком переробних підприємств.

Перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м’ясо в живій вазі проводиться платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій –з його окремого рахунка на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників, крім тих, що ведуть особисте селянське господарство, які вони повинні відкрити в обслуговуючих установах банків протягом одного звітного періоду. Оплата особистим селянським господарствам вартості проданих ними переробному підприємству молока та м’яса в живій вазі і виплата їм дотацій здійснюються готівкою безпосередньо з каси переробного підприємства або згідно з договорами доручення через сільськогосподарські підприємства, інші організації чи сільські (селищні) ради.

Судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів було встановлено, що такий висновок було зроблено податковою інспекцією на підставі даних про товаровиробників, які містять описки допущені відповідачем. Зазначені у квитанціях відомості щодо фізичних осіб та місця їх проживання відповідають дійсності, що підтверджується довідками відповідних сільських, селищних рад, але які не були взяті до уваги податковим органом під час проведення перевірки, що свідчить про те, що перевірка з даного питання була здійснена поверхнево, без дослідження всіх необхідних даних, які ідентифікують особу –товаровиробника.

Посилання відповідача на листи районних податкових інспекцій правильно не було взято судом до уваги, оскільки вони містять інформацію станом на 01.01.2005р., тобто на період, який не охоплювався перевіркою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області № 0012932300/0 від 01.12.2006р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 21147,00 грн. та застосовано штрафні фінансові санкції на суму 10573,50 грн.

Підставою для нарахування податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 20592,57 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 41185,14 грн., визначених податковим повідомленням рішенням № 0012951700/0 від 01.12.2006 року став висновок податкового органу про порушення підприємством вимог п.п.8.1.1 п 8.1 ст.8. та п.п.19.2(а), п.19.2. ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме, неутримання податку з доходів у громадян, які одержали дохід від здачі сільськогосподарської продукції і які згідно інформації сільських рад користувались земельною часткою (паєм) в сумі 20592,57 грн.

Визнаючи неправомірним такий висновок відповідача, суд першої інстанції правильно виходив з положень п.п.4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким визначено, що доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.

За таких обставин, суд дійшов правильного висновку, що податковим органом безпідставно донараховано позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 20592,57 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 41185,14 грн., оскільки фізичні особи, які здійснювали реалізацію сільськогосподарської продукції підприємству користувалися пільгою, встановленою п.п.4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 211, 220, 221, 226, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ПП "Фенікс ЛМ"задовольнити, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2009 року скасувати, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2008 року залишити в силі.