Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства"на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року у справі №2-27/7839-2006А за позовом Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства" до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим про визнання рішення нечинним, -

У березні 2006 року КП "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства"звернулось до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим про визнання нечинним рішення від 01.11.2005р. № 297 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5998,99грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2008 року позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі КП "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства"просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27.10.2005р. Управлінням Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі АР Крим проведена перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у КП "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства"за період з 01.03.2003р. по 01.10.2005р., за результатами якої складено акт від 27.10.2005р., на підставі якого позивачу було виставлено вимогу № Ю-336 від 27.10.2005р. про донарахування страхових внесків за період з 01.03.2003р. по 01.10.2005р. на суму 18 838,61 грн.

За несплату позивачем за період з 01.04.2005р. по 31.08.2005р. нарахованих страхових внесків в розмірі 18 838,61 грн. рішенням № 297 від 01.11.2005р. відповідачем були застосовані до позивача фінансові санкції на суму 5998,99 грн.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом першим статті 11 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлено, що загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 ст. 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов’язані на підставі п. 6 ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У ст. 18 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97ВР (400/97-ВР) , який разом із Законом № 1058-ІV (1058-15) не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.

Указ Президента України № 727/98 (727/98) регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб’єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.

Статтею 19 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлено, що страхові внески до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування нараховуються роботодавцем на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівника, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

П. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"№ 1058-ІV визначено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум вчасно не обрахованих та не сплачених страхових внесків накладається штраф в розмірі 5 відсотків указаних сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховані ці суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення відповідає, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки рішення від 01.11.2005р. №297 про застосування фінансових (штрафних) санкцій на суму 5998,99 грн. є обґрунтованим та правомірним, то позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства"відхилити, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.