К-25358/08-С Про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоотриману разову грошову допомогу - 28.01.2010 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 07 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року у справі №2а-280/08 за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоотриману разову грошову допомогу до 5-ого травня, -

У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоотриману разову грошову допомогу до 5-ого травня за 2007-2008р.р.

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 07 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, позов задоволено в повному обсязі.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІ групи, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на отримання щорічної грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що, фактично у 2007, 2008 роках позивач отримав щорічну грошову допомогу до 9 травня у розмірах 300 грн. та 350 грн., відповідно, як передбачено Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік".

У 2007, 2008 роках позивач фактично отримав від відповідача допомогу в розмірі 360 та 400 грн. відповідно. При цьому відповідач керувався положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року (489-16) встановлено виплату цієї допомоги в розмірі 360 грн., а відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) -400грн.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Однак, суди, задовольняючи позов, не врахували вище зазначених норм матеріального права.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України №6 –рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі №1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги та Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим та не приймає до уваги, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку виплати цієї допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську –задовольнити.

Скасувати постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 07 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, третя особа –Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоотриману разову грошову допомогу до 5-ого травня за 2007-2008 роки –відмовити.