Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області (далі –Управління)

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009

у справі № А23/478

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет"(далі –ТОВ "АТБ-маркет")

до Управління

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 16.06.2007 № 050211 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009, позов задоволено з тих підстав, що відповідачем було виявлено алкогольні напої без марок акцизного збору у підсобному приміщенні магазину, яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання, що виключає правомірність кваліфікації таких дій за абзацом тринадцятим частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"(далі –Закон). До того ж, за висновком судів, знаходження у позивача цих алкогольних виробів обумовлено необхідністю повернення ТОВ "АТБ-маркет"постачальникові продукції неналежної якості.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти рішення про відмову у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що:

суддею Кожан М.П. було вирішено аналогічний спір у справі № А36/435-07 між тими ж сторонами та з того самого предмету спору, що виключає можливість повторного перегляду оспорюваного рішення Управління в судовому порядку;

зберігання алкогольних напоїв у підсобному приміщення без дотримання вимог Закону є підставою для застосування відповідних заходів відповідальності незалежно від реєстрації цього приміщення як місця зберігання в установленому порядку;

позивачем було пропущено процесуальний строк оскарження названого рішення, встановлений частиною шостою статті 17 Закону.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "АТБ-маркет"зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу –без задоволення.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване рішення про застосування фінансових санкцій, згідно з яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 1700 грн., було прийнято на підставі виявленого в ході проведеної перевірки факту зберігання ТОВ "АТБ-маркет"у підсобному приміщення магазину двох пляшок столового напівсолодкого вина "Тамянка", виробленого товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Лівадії", без наявності марок акцизного збору. Фактично названі пляшки було поставлено позивачеві на виконання договору поставки від 02.01.2007 № 51-07/999, укладеного ТОВ "АТБ-маркет"(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Лівадії"(постачальник), та внаслідок виявлення невідповідності названих виробів вимогам закону (про що складено акт від 04.05.2007) передано на зберігання до підсобного приміщення магазину "Продукти-135"для подальшого повернення постачальникові. Вказані пляшки було повернуто виробникові за актом від 10.05.2007.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування зазначених штрафних санкцій до позивача.

Відповідно до абзацу тринадцятого частини другої статті 17 Закону у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.

В основу рішення про задоволення позову судовими інстанціями було покладено висновок про те, що зберігання спірних алкогольних напоїв здійснювалося ТОВ "АТБ-маркет"у місці, не зареєстрованому як місце зберігання алкогольних виробів, а тому в даному разі позивач не підпадає під дію наведеної норми Закону.

Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.

Дійсно, частиною тридцятою статті 15 Закону передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

За визначенням, наведеним в абзаці вісімнадцятому статті 1 Закону, місцем зберігання є місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

За змістом пункту 1.4 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 (z0670-02) , у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у порядку, установленому чинним законодавством.

Отже, власне зберігання алкогольних виробів у місці, не зареєстрованому як місце зберігання, є окремим складом правопорушення та не виключає самого факту зберігання і не звільняє суб’єкта господарювання від відповідальності за недотримання вимог Закону під час такого зберігання (зокрема, за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору).

Водночас в даному разі знаходження спірних пляшок у підсобному приміщенні позивача не можна визнати зберіганням у розумінні приписів Закону.

Адже, згідно з пунктом 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (v0007400-66) при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та супроводжувальних документах, які засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач повинен забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Як вбачається із з’ясованих судовими інстанціями фактичних даних, зберігання названих алкогольних виробів у позивача було обумовлено необхідністю їх повернення виробникові внаслідок виявлення браку - відсутності марок акцизного збору.

Тобто в даному разі "зберігання"у позивача двох пляшок неналежним чином маркованої алкогольної продукції означає знаходження цього товару у покупця до передачі його постачальникові в установленому порядку, а тому таке зберігання не можна вважати зберіганням у тому сенсі, в якому це поняття використано у Законі (481/95-ВР) .

Відтак застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваним рішенням не можна визнати правомірним.

Посилання Управління на частину шосту статті 17 Закону, за змістом якої дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку, не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Адже відповідно до частин другої, третьої статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 1 КАС передбачено, що цей Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень КАС (2747-15) закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Враховуючи межі застосування Закону та з урахуванням правила подолання колізії, що полягає у превалюванні спеціальної норми над загальною, норми КАС (2747-15) є спеціальними стосовно визначення строків звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, а тому установлений частиною шостою статті 17 Закону процесуальний строк оскарження дій суб’єктів владних повноважень в даному випадку не підлягає застосуванню.

Доводи відповідача про вирішення суддею Кожан М.П. аналогічного спору також не знайшли свого документального підтвердження, позаяк предметом розгляду у справі № А36/435-07 було рішення Управління від 29.05.2007 № 0001882306, тобто інший акт індивідуальної дії, ніж оспорюване за даним позовом рішення.

Оскільки в даному разі помилковість висновків попередніх інстанцій не вплинула на прийняття ними правильного по суті спору рішення передбачені законом підстави для скасування ухвалених у справі судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2009 у справі № А23/478 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.