Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Мойсюка М.І.,

Сороки М.О., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом прокурора Роздольненського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги,

У серпні 2008 року прокурор Роздольненського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивач є учасником бойових дій, а тому відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"(далі – Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (3551-12) ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак відповідач у 2008 році виплачував грошову допомогу в розмірі, нижчому, ніж встановлено законом, а саме в сумі 350 грн.

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , прокурор просив стягнути з відповідачів на користь позивача 3017,00 грн. недоплачених коштів за 2008 рік.

Постановою Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року, позов задоволено.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на користь позивача недоплачену грошову допомогу за 2008 рік в розмірі 3017,00 грн.

В касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що суди як першої, так і апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини, які мають значення у справі, проте неправильно застосували норми матеріального права та порушили вимоги процесуального закону, що призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам закону.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є учасником бойових дій.

Частиною 5 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу за 2008 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) у розмірі 350 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Однак Законами України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) встановлено, що у 2005-2006 роках виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) учасникам бойових дій, до яких відноситься позивач, здійснюється в розмірі 250 грн. та 250 грн. відповідно.

Окрім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"від 19 грудня 2006 року (489-16) учасникам бойових дій була передбачена виплата щорічної разової грошової допомоги у 2007 році в розмірі 280 грн. і зупинена дія частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 вищенаведеного Закону України.

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 310 грн.

Задовольняючи позов в частині виплати недоплаченої суми допомоги за 2008 рік, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким встановлено розміри виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) фактично змінено положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України "Про Державний бюджет України"на відповідний рік.

Отже, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилась та обставина, за 2008 роки позивачу була проведена виплата щорічної допомоги до 5 травня, відповідно до закону, який діяв на момент виникнення спірних відносин, а саме: на час призначення та виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення вищезазначеної щорічної разової допомоги, і тому висновок судів про задоволення позовних вимог за вказаний період був помилковим.

При цьому, посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) в частині визнання неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"колегія суддів вважає помилковим, оскільки зазначене рішення було прийняте після проведення виплати цієї допомоги. Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2008 року) відповідач діяв відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2008 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 КАС України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, то судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 229, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим задовольнити.

Постанову Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову прокурора Роздольненського району Автономної Республіки Крим в інтересах ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Роздольненської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.