К-3847/08-С Про скасування податкових повідомлень-рішень (ПДВ) - 26.01.2010 Прийняття

У березні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯС-Полтава" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772310/1 від 12.10.2006 року, № 0000772310/2 від 22.12.2006 року, № 0000772310/3 від 03.03.2007 року.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 року у даній справі позов задоволено та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з мотивів безпідставності їх прийняття.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10 по 18 липня 2006 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проводилась виїзна позапланова перевірка з питань дотримання ТОВ "ЯС-Полтава" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 01 квітня 2006 року. Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97- ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168)

В результаті процедури адміністративного оскарження, податковим органом прийнято спірні податкові повідомлення рішення: № 0000772310/1 від 12 жовтня 2006 року; № 0000772310/2 від 22 грудня 2006 року та № 0000772310/3 від 03 березня 2007 року, якими донараховано податок на додану вартість на суму 8137, 97 грн. та нарахована штрафна санкція в сумі 4069, 00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, з грудня 2003 року по жовтень 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЯС-Полтава" придбавало у товариства з обмеженою відповідальністю "Агей-Торг" товар. В свою чергу ТОВ "Агей-Торг" виписувало видаткові та податкові накладні.

При проведені перевірки відповідачем був зроблений висновок про безпідставне включення ТОВ "ЯС-Полтава" податку на додану вартість в сумі 8228,33 грн. до податкового кредиту, оскільки на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2005 року визнані недійсними установчі документи ТОВ "Агей-Торг" та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, в зв’язку з чим ТОВ "Агей-Торг" не мало право на нарахування ПДВ та складення і видачу податкових накладних.

Судами встановлено, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 вересня 2005 року, яке було винесено заочно, скасовано ухвалою тог ж суду від 14 березня 2006 року.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 травня 2006 року ДПА у м. Києві відмовлено у визнані установчих документів ТОВ "Агей-Торг" та свідоцтва платника податку на додану вартість недійсними з моменту їх реєстрації та задоволений зустрічний позов ТОВ "Агей-Торг" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "Агей-Торг".

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) –у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт, послуг чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт, послуг (п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону № 168 особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст. 2 цього Закону зобов’язані зареєструватись як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.

Анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків відповідно до п. п. 9.6 ст. 9 Закону № 168. Відповідно до п. 25 Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 року (z0208-00) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 (z0208-00) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Випадки виключення платника з Реєстру безпосередньо податковим органом наведені у п. 25.2 порядку, згідно якого датою виключення із Реєстру вважається відповідна дата прийняття рішення або події.

Виходячи з вимог наведених вище положень законодавчих актів та приведених фактичних даних справи правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що ТОВ "Агей-Торг" на дати складання податкових накладних було зареєстроване в якості суб’єкта підприємницької діяльності, його державна реєстрація не скасовувалась, підприємство володіло статусом платника податку на додану вартість. Відтак слід вважати, що спірні суми податку на додану вартість віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2008 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 12.06.2007 року по справі № 17/9 (22-а-532/08) залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.