К-5540/09-С Про стягнення разової грошової допомоги - 26.01.2010 Прийняття

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги до 05 травня за 2008 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є ветераном війни –учасником бойових дій, а тому відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач у 2008 році відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) провів йому виплату такої допомоги в розмірі, нижчому, ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги має керуватись лише Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , просив стягнути з відповідача суму недоплаченої грошової допомоги за 2008 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 24 вересня 2008 року позов задоволено.

Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради по сплаті ОСОБА_6 разової грошової допомоги, що виплачується до 05 травня, у розмірі 310, 00 грн. протиправними.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_6 недоотриману суму разової грошової допомоги, що виплачується до 05 травня, за 2008 рік у сумі 2905,00 грн.. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 вересня 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення судів та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є учасником бойових дій і має право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня.

При цьому відповідач виплатив йому зазначену допомогу за 2008 рік відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) у розмірі 310 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачеві недоплаченої грошової допомоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Проте з таким висновком погодитись неможливо, оскільки він не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.

Статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Разом з тим, пунктом 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) частину 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Постановою Кабінету Міністрів України № 183 від 12 березня 2008 року (183-2008-п) встановлено, що у 2008 році виплата разової грошової допомоги учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 310 грн.

Постановляючи рішення, суди дійшли висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) визнані неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким встановлено, виплати щорічної разової допомоги щорічної грошової допомоги до 5 травня.

Разом з цим, посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) в частині визнання неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" є помилковим, оскільки зазначене рішення було прийняте після проведення виплати цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2008 року) відповідач діяв згідно з чинним законодавством.

Таким чином, суди при розгляді справи дійшли помилкового висновку, про те, що у 2008 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 05 травня здійснювалась відповідачем із порушенням спеціального законодавства, оскільки правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) були відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції не було законних підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішень суди допустили порушення норм матеріального права, які призвели до постановлення незаконних судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів - судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області задовольнити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 24 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі –скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа –Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій неправомірними та стягнення разової грошової допомоги –відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.