Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Господарського суду Львівської області від 19.09.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року

у справі № 5/2070-12/268А

за позовом Приватного підприємства "Лонкаме"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення

У липні 2006 року Приватне підприємство "Лонкаме"звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Львівської області від 19.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року, позов задоволено повністю, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 14.06.2006 року № 5891530/0/14498, яким було визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 78780 грн. та штрафні санкції у сумі 3939 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем була допущена помилка при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що не призвело до заниження або завищення суми податкового зобов’язання, отже податкові зобов’язання та штрафні санкції нараховані неправомірно.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив її в касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач зазначив про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Лонкаме", за результатами якої складено Акт від 23.05.2006 року № 201/15-1/20813337 (далі –Акт перевірки).

За даними Акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 (283/97-ВР) ) (далі – Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) відповідно до якого суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

В акті перевірки зазначено, що позивач згідно поданої декларації з податку на прибуток за 2005 рік до валових витрат відніс в рядку 4.10 (К1.1) витрати на поліпшення основних фондів у сумі 350000 грн. Відповідно до додатку К1.1 таблиці 3 до декларації з податку на прибуток підприємств за 2005 рік балансова вартість основних засобів на початок звітного року становить 350000 грн. Позивачем допущено завищення валових витрат на суму 315000 грн. та заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2005 рік на суму 78780 грн.

На підставі Акта відповідачем прийнято рішення податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 14.06.2006 року № 5891530/0/14498, яким було визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 78780 грн. та штрафні санкції у сумі 3939 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.06.2006 року № 5891530/0/14498 з огляду на наступне.

Згідно з абз. в) підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі – Закон від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) ) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у рядку 4.10 декларації по податку на прибуток підприємств за 2005 рік позивачем помилково записана сума витрат на поліпшення основних фондів у розмірі 350000 грн. замість 35000 грн. Проте, у тій самій декларації загальна сума витрат та скоригованих валових витрат за 2005 рік була записана позивачем правильно в розмірі 2518400 грн. (що підтверджується також Актом перевірки від 24.02.2006 року № 49/23-2/20813337), отже розмір оподатковуваного прибутку –113300 грн. та податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств у сумі 28300 грн. за 2005 рік позивачем визначені правильно.

Крім того, в таблиці № 3 додатку К1/1 до декларації позивачем була правильно записана сума витрат на поліпшення основних фондів, що фактично була включена до складу валових витрат за 2005 рік в розмірі 35000 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що помилка позивача при внесенні до податкової декларації суми витрат на поліпшення основних фондів не призвела до заниження чи завищення суми податкових зобов’язань.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, правомірно та обґрунтовано.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 19.09.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2007 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 –239 КАС України (2747-15) .