К-27150/09-С Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 21.01.2010 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Городокконсервмолоко"звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2007 року №0000552341/3, яким товариству визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 93750,00 грн., з яких 62500,00 грн. –основний платіж та 31250,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, та №0000562341, яким товариству визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 75000,00 грн., з яких 50000,00 грн. –основний платіж та 25000,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2008 року (суддя Атаманчук І.А.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Пліш М.А., судді –Стародуб О.П., Шавель Р.М.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій обгрунтовано посиланнями на пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"та підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", застосувавши які суди дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов’язані з оплатою інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД", а на підставі податкових накладних, виданих виконавцем цих послуг, правомірно сформовано й податковий кредит підприємства.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, ДПІ у Городоцькому районі Хмельницької області подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій було невірно застосовано вищезгадані положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) та Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , адже договір на надання інформаційно-консультаційних послуг був укладений позивачем з ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД"після визнання недійсними в судовому порядку установчих документів зазначеного товариства, а відтак документи, видані ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД", не мають юридичної сили.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Городоцькому районі Хмельницької області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "Городокконсервмолоко"з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД"за період з 01.11.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складено акт №851/23/33177611 від 26.09.2007 року та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати позивача підлягають зменшенню на вартість отриманих інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД", тобто на 250000,00 грн., оскільки на момент проведення перевірки підтвердити факт отримання ТОВ "Городокконсервмолоко"таких послуг первинними документами неможливо, адже рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2004 року, постановленого до укладення позивачем договору з ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД", визнано недійсними установчі документи зазначеного товариства.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства"встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання послуг у ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД" (договір №222 від 16.11.2004 року, докази оплати отриманих послуг, податкові накладні) були в наявності у позивача, що підтверджується попередніми актами перевірок від 24.11.2005 року №056/23/33177611 та від 24.01.2007 року №008/23/33177611.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За наведених обставин, витрати, пов’язані з оплатою інформаційно-консультаційних послуг ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД", правомірно включені до складу валових витрат ТОВ "Городокконсервмолоко", оскільки факт придбання таких послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Факт укладення позивачем договору з ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД"після визнання недійсними установчих документів цього товариства не спростовує зазначеного висновку, оскільки на момент здійснення цієї господарської операції ТОВ "Текком-Сервіс ЛТД"перебувало у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Частинами 1 та 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Що ж стосується формування податкового кредиту, то відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Рішення судів попередніх інстанцій правильно мотивовані тим, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних послуг, а відтак законно та у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких послуг до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкової накладної, оформленої належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення –залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2008 року у справі №21/348-НА та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2009 року у справі №22-а-17011/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.