Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому

засіданні

касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008

у справі № 2-а-2954/08 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка"

до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними повідомлень та зобов’язання вчинити дії

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008, позов задоволено: визнано недійсними повідомлення від 10.05.2007 № 10521000254955 та № 105210009918084 про зарахування суми сплаченого податкового зобов’язання у погашення податкового боргу та пені; зобов’язано Красноармійську ОДПІ (правонаступник Селидівської ОДПІ Донецької області) зарахувати кошти, сплачені платіжними дорученнями від 28.04.2007 № 688 на суму 34567,00 грн. та від 04.05.2007 № 699 на суму 17284,00 грн., у сплату податкових зобов’язань, визначених згідно податкового повідомлення-рішення від 25.04.2007 № 0000272342/0.

Задовольняючи позов, суди виходили з неправомірності розподілу податковим органом сплаченої підприємством суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, в порядку календарної черговості на погашення податкового боргу, який існував у підприємства.

В касаційній скарзі Красноармійська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 67 Конституції України, підпункт 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, пункт 7.7 ст. 7, пункт 8.1 ст. 8, підпункт 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі – Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ).

Заперечуючи проти касаційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбасвуглепереробка"просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Селидівською ОДПІ на підставі акта перевірки від 25.04.2007 № 181/42/23-6-32011542 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2007 № 0000272342/0 про визначення ТОВ "Донбасвуглепереробка"податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 51851,00 грн. (в т.ч. 34567,00 грн. –основний платіж та 17284,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Згідно платіжних доручень від 28.04.2007 № 688 та від 04.05.2007 № 699 товариством сплачено 34567,00 грн. та 17284,00 грн. відповідно з призначенням платежу –погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2007 № 0000272342/0.

Повідомленнями Селидівської ОДПІ від 10.05.2007 № 10521000254955 та № 105210009918084 поінформовано ТОВ "Донбасвуглепереробка"про проведення розподілу сплаченої платіжними дорученнями від 28.04.2007 № 688 та від 04.05.2007 № 699 суми податкового зобов’язання на погашення податкового боргу з податку на додану вартість згідно з абзацом 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону № 2181.

Пунктом 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов’язання платника податків –зобов’язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (пункт 1.3 ст. 1 вказаного Закону).

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 цього Закону визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Норми Закону № 2181-ІІІ (2181-14) не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що сплачені платниками податків через банківську установу та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що нормою підпункту 16.3.3 пункту 16.3 ст. 16 Закону № 2181-ІІІ податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (включаючи відповідно до пункту 1.3 ст. 1 цього Закону суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що законом не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов’язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.

Згідно з частиною 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.