Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції та Прокуратури Чернігівської області

на постанову Господарського суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року

у справі № 16/109

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Ніжинський жиркомбінат"

до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції

за участю Прокуратури Чернігівської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ніжинської ОДПІ № 0000292301/0 від 16 лютого 2007 року, яким ВАТ "Ніжинський жиркомбінат"зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 2598 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Ніжинська ОДПІ та Прокуратура Чернігівської області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких з підстав порушення судами норм матеріального права просять їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що 19 грудня 2006 року позивач подав податкову декларацію з ПДВ та розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року, в яких задекларовані від’ємне значення ПДВ поточного звітного періоду, що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, в сумі 210985 грн., залишок від’ємного значення ПДВ з попереднього звітного періоду, який підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в сумі 203056 грн. Крім того, відображена в розрахунку сума 228597 грн. як така, що сплачена постачальникам у попередньому звітному періоді, частина якої у розмірі 203056 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податків. Одночасно на цю ж суму була подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі акту перевірки Ніжинською ОДПІ було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ВАТ "Ніжинський жиркомбінат"зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 2598 грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем подані податкова декларація з ПДВ та розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року на суму 203056 грн., однак відповідно до платіжних доручень підприємством перераховано постачальникам у відповідності до податкових накладних по товарах (роботах, послугах), які виписані, сплачені та включені до реєстру отриманих податкових накладних в жовтні 2006 року ПДВ у розмірі 200458 грн. Тобто, за його висновком, позивач завищив суму бюджетного відшкодування на 2598 грн.

Однак вказаний висновок зроблено всупереч вимог податкового законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"(далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому наявність права на бюджетне відшкодування не залежить від того, коли у покупця товарів виникло зобов’язання перед постачальниками і було відображено в податковому кредиті платника податку.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за листопад 2006 року, а також розрахунок бюджетного відшкодування з вказівкою суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 203056 грн. Вказана сума податку була сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) у жовтні 2006 року (у складі суми 228597 грн.).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що позивач при розрахунку суми бюджетного відшкодування діяв у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) , а відтак зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року в розмірі 2598 грн. було безпідставним.

Різний підхід до визначення сум бюджетного відшкодування у податкового органу виник внаслідок невідповідності приписів підпункту "а"підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування, визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (z0250-97) .

В рядку № 3 даного розрахунку зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від’ємне значення (яке в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, рядок № 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування не відповідає положенням підпункту "а"підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судових рішень судів попередніх інстанцій, а тому не можуть бути підставою для її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції та Прокуратури Чернігівської області відхилити, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 14 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.