Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 року

по справі № 2-11/12842-2007А

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкой"

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про відміну податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2007 року Кримське Республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкой" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 000929/15-02/0 від 23 липня 2007 року №0000791530/0.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 року у даній справі позов задоволено; визнано нечинним спірне податкове повідомлення-рішення з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Джанкой" щодо своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 30 січня 2007 року по 25 червня 2007 року, в результаті якої податковим органом було виявлено порушення з боку позивача пункту 5.3.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У зв'язку з чим, 23 липня 2007 року Джанкойською ОДПІ в АРК на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-III було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №000929/15-02/0 (0000791530/0) на суму 15463,03грн. штрафних санкцій за затримку граничного терміну сплати податкового зобов'язання за період з 30 січня 2007 року по 25 червня 2007 року.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-III передбачено, що коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Як встановлено судами, Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим, ігноруючи призначення платежу, зарахувала суми податків не за рахунок поточних платежів, а за рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-III активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Відповідно до п.п. 8.6.1 та п.п. 8.6.2 ст. 8 Закону №2181-III, положення якого визнано такими, що відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 (v002p710-05) , платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. Перелік операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом є вичерпним, і не містить обмежень щодо операцій з погашення податкових зобов'язань платником податків.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом №2181-III (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що позивачем виконані вимоги ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо своєчасної сплати податку нарахованого за поточний період. Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не може бути підставою для позбавлення права платника податків виконати належним чином обов'язок по сплаті поточних податкових зобов'язань.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку, щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2008 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 року по справі № 2-11/12842-2007А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.