Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є. (доповідач), Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Матолича С.В., Розваляєвої Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Сумській області на постанову господарського суду Сумської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року у справі №АС12/112-08 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Сумській області до Державної Сумської біологічної фабрики про спонукання до вчинення дій, -

У лютому 2008 року Контрольно-ревізійне управління в Сумській області звернулось до суду з позовом до Державної Сумської біологічної фабрики про покладення на відповідача зобов’язання вчинити дії щодо відшкодування збитків нанесених в результаті проведення витрат при відсутності належно оформлених первинних бухгалтерських документів з оплати ОСОБА_1 за науково-консультаційні роботи на суму 4 800 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 20 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Контрольно-ревізійне управління в Сумській області просить скасувати зазначені судові рішення, та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі постанови Зарічного районного суду м. Суми від 26.10.2007 по порушеній кримінальній справі позивачем була проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної Сумської біологічної фабрики, про що було складено Акт ревізії від 23.11.2007 № 25-23/24.

Одним із питань проведення ревізії була перевірка обґрунтованості списання коштів підприємства на оплату по договорам із залученими науковцями.

Так, 30.04.2004 року між Сумською біофабрикою та кандидатом ветеринарних наук ОСОБА_1 було укладено договір № 62 про надання наступних послуг:

перевірка відповідності виробничого регламенту нормативним документам;

організація та проведення пошукових досліджень в області удосконалення конструювання біопрепаратів;

організація проведення контролю біопрепаратів у відповідності з міжнародними стандартами;

надання консультацій по загальним технологічним питанням.

З розрахункових відомостей за червень-грудень 2004 р. вбачається, що з нарахованої по договору оплати утримано та перераховано до бюджету і відповідних фондів податок з доходів фізичних осіб, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

З платіжних відомостей та видаткових касових ордерів вбачається, що ОСОБА_1 через касу підприємства видано залишок коштів після утримання податків і зборів (обов'язкових платежів).

Сумська біофабрика щоквартально подавала до ДПІ в м. Суми податкові розрахунки за формою № 1ДФ про суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь ОСОБА_1

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 638 ЦК договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Отже сторони за договором надання послуг з моменту укладення договору набули прав та обов’язків, які складають зміст договору. Предметом договору послуг є сама нематеріальна послуга, яку фактично отримав відповідач у процесі вчинення виконавцем гр. ОСОБА_1 послуг особисто пов’язаних з його науковими знаннями. При цьому норми цивільного кодексу не вимагають при наданні послуг, укладення додаткових документів, в тому числі акту приймання-передачі.

Крім того, в матеріалах справи міститься пояснення гр. ОСОБА_1 про те, що послуги він надавав згідно договору у вигляді усних консультацій, патентного та літературного пошуку.

Статтею 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"позивачу надано право в судовому порядку стягувати у доход держави кошти, одержані підконтрольними установами від встановлених законом підстав, та з порушення чинного законодавства, звертатися до суду, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження та використання активів.

Однак, позивач звернувся з вимогою поза межами своїх повноважень, передбачених Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (2939-12) .

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Сумській області відхилити, а постанову господарського суду Сумської області від 20 травня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.