Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.,

при секретарі судового засідання: Гусєвій К.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі –СДПІ)

на постанову господарського суду Запорізької області від 25.10.2006

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2007

у справі № 18/109-АП

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод"(далі –ВАТ "Запорізький кабельний завод")

до СДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача –Вечерко М.М.,

відповідача –не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.07.2004 № 0000640202/0 з мотивів його прийняття з порушенням чинного законодавства України.

Постановою господарського суду Запорізької області від 25.10.2006, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2007, позов задоволено з посиланням на висновки господарського суду Запорізької області, викладені у рішенні від 01.02.2006 (яке набрало законної сили) у справі № 18/10-АП-3/645-АП, про відповідність податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит у березні 2004 року, вимогам закону.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та прийняти нове рішення по суті спору. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що в силу вимог підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"оспорюване податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з огляду на його зміну згідно з рішенням СДПІ від 30.08.2004 № 10175/10/10. До того ж, у поданій скарзі відповідач наголошує на відсутності обов’язкових реквізитів у наданих позивачем податкових накладних, що виключає можливість віднесення відповідних сум податку до податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 101 890,60 грн. (у тому числі 72779 грн. за основним платежем та 29111,60 грн. штрафних санкцій) було прийнято за результатами проведення СДПІ позапланової документальної перевірки ВАТ "Запорізький кабельний завод"з питання правильності обчислення податку на додану вартість, оформленої актом від 19.07.2004 № 39/32-4/05755625, в ході якої було виявлено факт включення до податкового кредиту у березні 2004 року суми ПДВ за податковими накладними, які не містили усіх обов’язкових реквізитів.

Судами також було з’ясовано, що за наслідками оскарження позивачем цього податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішенням СДПІ від 30.08.2004 № 10175/10/10 оспорюваний акт індивідуальної дії було змінено та податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.08.2004 № 0000640202/1, за яким ВАТ "Запорізький кабельний завод"було визначено податкове зобов’язання у сумі 1 311 969 грн. (у тому числі 874 646 грн. за основним платежем та 437 323 грн. штрафних санкцій).

Питання щодо законності податкового повідомлення-рішення від 30.08.2004 № 0000640202/1 стало предметом спору в адміністративній справі № 18/110-АП-3/645-АП, за результатами судового розгляду якої рішенням господарського суду Запорізької області від 01.02.2006, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.04.2006, позов ВАТ "Запорізький кабельний завод"було задоволено, а податкове повідомлення-рішення від 30.08.2004 № 0000640202/1 –скасовано.

Відповідно до підпункту "б"підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Причому за змістом підпункту 6.4.3 пункту 6.4 цієї ж статті Закону (2181-14) у випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Таким чином, з моменту прийняття рішення СДПІ від 30.08.2004 № 10175/10/10, яким було змінено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2004 № 0000640202/0, останнє вважається відкликаним.

Адже в даному разі, як вбачається зі змісту рішення СДПІ від 30.08.2004 № 10175/10/10, сума податкового зобов’язання у загальному розмірі 101 890,60 грн. (у тому числі 72779 грн. за основним платежем та 29111,60 грн. штрафних санкцій) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, увійшла до складу податкового зобов’язання у сумі 1 311 969 грн. (у тому числі 874 646 грн. за основним платежем та 437 323 грн. штрафних санкцій) за податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2004 № 0000640202/1. Іншими словами, СДПІ не було прийнято окремий акт на суму збільшення податкового зобов’язання за наслідками адміністративного оскарження в порядку пункту 6.6 статті 6 зазначеного Закону, а фактично було відкликано оскаржуване податкове повідомлення-рішення шляхом його зміни у сторону збільшення податкового зобов’язання позивача.

Однак дана обставина була залишена поза увагою судовими інстанціями.

До того ж, суди не звернули увагу на те, що питання відносно правомірності нарахування позивачеві податкового зобов’язання за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у сумі 101 890,60 грн. (у тому числі 72779 грн. за основним платежем та 29111,60 грн. штрафних санкцій) було складовою позовних вимог у справі № 18/110-АП-3/645-АП. Так, під час розгляду цієї справи судами було надано правову оцінку обставинам щодо законності нарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ за березень 2004 року у сумі 72 779 грн. і відповідних штрафних санкцій та було скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ 30.08.2004 № 0000640202/1, у тому числі і в цій сумі.

Судові ж інстанції під час вирішення даного спору вдалися до повторного дослідження тих самих обставин (що були предметом доказування у справі № 18/110-АП-3/645-АП), фактично дублюючі висновки судів у зазначеній справі.

Відтак ухвалені у справі рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у розумінні частин другої, третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому справа має бути направлена на новий розгляд до суду першої інстанції для належного з’ясування співвідношення змісту податкового повідомлення-рішення від 20.07.2004 № 0000640202/0 та податкового повідомлення-рішення від 30.08.2004 № 0000640202/1 з урахуванням результатів судового розгляду у справі № 18/110-АП-3/645-АП та прийняття на підставі цього правильного та вмотивованого рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Запорізької області від 25.10.2006 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 23.01.2007 у справі № 18/109-АП скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.