К-15857/09-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - 13.01.2010 Прийняття

Постановою Господарського суду Вінницької області від 04.07.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2009 р., позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 24.02.2006 р. № 0000142350/0, від 24.02.2006 р. № 0000152350/0, від 24.03.2006 р. № 0000152350/1, від 24.03.2006 р. № 0000142350/1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

ДПІ у м. Вінниці подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у позові повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", наголошуючи на тому, що послуги за договорами позивач не отримував, а відтак, не міг використати результати у господарській діяльності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Актом від 17.02.2006 р. № 253/2350/32054743 позапланової виїзної документальної перевірки зафіксовано порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, яке зумовило заниження у ІІІ кварталі 2004 року податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 468287 грн., та порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке зумовило заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 374630 грн.

Податковий орган, посилаючись на експертизу, проведену МНС України у Вінницькій області від 09.01.2006 р. № 05/69 та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 13.02.2006 р. № 1236/1237, відповіді Державного департаменту пожежної безпеки МНС України від 25.01.2006 р. № 21/3/181 про відсутність на підприємстві "Укрінвпромінвест"ліцензії на провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об’єктів, виходив з того, що позивач відніс до складу валових витрат за 3 квартали 2004 року витрати у сумі 1125000,00 грн. та у сумі 750000,00 грн., понесені за договорами, роботи по яким підприємством "Укрінвпромінвест"не виконувались, тобто роботи не використовувались і не могли бути використані підприємством у господарській діяльності.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2006 р. № 0000142350/0 та від 24.02.2006 р. № 0000152350/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 936574 грн., в тому числі 468287,00 грн. основного платежу та 468287,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за наслідками адміністративного оскарження –податкові повідомлення-рішення на ті ж самі суми від 24.03.2006 р. № 0000142350/1 та від 24.03.2006 р. № 0000152350/1.

Між ДП "Вінницький облавтодор"ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"та підприємством "Укрінвопромінвест" укладено договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану № 46/08 від 12.08.2004 р. та договір підряду на обстеження системи управління охороною праці № 19/08 від 12.08.2004 р.

За умовами договору № 46/08 від 12.08.2004 р. виконавець зобов’язався провести моніторинг технічного стану всіх комплексів, територій та об’єктів виробничого призначення (протипожежну оцінку) підприємства та всіх його філій, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити виконані роботи.

За умовами договору № 19/08 від 12.08.2004 р. виконавець зобов’язався провести обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності працівників підприємства та всіх його філій та надати консультаційну допомогу із підвищення ефективності системи управління охорони праці, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно із протоколом погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору № 46/08 та № 19) вартість робіт, відповідно, складає 900000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 150000,00 грн., та 1350000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 225000,00 грн.

Умовами договорів передбачена попередня оплата. Позивач перерахував на рахунок виконавця платіжним дорученням № 980 від 13.08.2004 р. 1350000,00 грн., в тому числі 225000,00 грн. податку на додану вартість, та платіжним дорученням № 981 від 13.08.2004 р. в сумі 900000,00 грн., в тому числі 150000,00 грн. податку на додану вартість, а останній –видав податкові накладні від 13.08.2004 р. № 303 та № 283 на ці суми.

Відповідно до акту від 30.09.2004 р. № 52 за договором № 46/08 та акту від 20.09.2004 р. № 25 за договором № 19/08 виконавець передав, а замовник прийняв результати виконаної роботи. Роботи виконані повністю і сторони претензій не мають.

Визнаючи протиправними та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки податкового органу про те, що роботи з оцінки протипожежного стану та на обстеження системи управління охороною праці не виконувалися не відповідають дійсності. Факт виконання робіт підтверджується відповідними звітами, актами виконаних робіт, податковими накладними тощо. Відсутність ліцензії на надання послуг не завадила позивачеві залучити до часткового виконання робіт ТОВ "Вінсет". При цьому, суди надали правовий аналіз питанню, чи є звіти за результатами проведених позивачем протипожежної оцінки та аудиту системи управління охороною праці на підприємстві та його філіях та нормативно-правова база, яку відтворюють дані звіти, об’єктами права інтелектуальної власності.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалили судові рішення без повного та всебічного з’ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Питання, чи є звіти за результатами проведених позивачем протипожежної оцінки та аудиту системи управління охороною праці на підприємстві та його філіях та нормативно-правова база, яку відтворюють дані звіти, об’єктами права інтелектуальної власності, не має значення для правильного вирішення даного спору. Податкова інспекція не наголошувала на тому, що вказані звіти є об’єктами права інтелектуальної власності, а, доводячи свою позицію щодо відсутності реальності здійснення господарської операції, посилалася на те, що роботи фактично не проведені, а звіти є ідентичними за змістом по всіх філіях та мають збіжність текстів із Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими МНС України від 19.10.2004 р. № 126 (z1410-04) , та таблицею "Пожежна допомога on-line"і фактично не відповідають вимогам договорів.

Висновки судів про реальне здійснення господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірні валові витрати, суди зробили без фактичного дослідження обставин, що стосуються такого питання, зокрема суди не дослідили підстави, порядок, зміст та обсяги виконання робіт відповідно до умов договорів та яким чином формувалася їх вартість.

Звіти та акти виконаних робіт визнані судом такими, що підтверджують спірні валові витрати, без з’ясування судами змісту та обсягу виконаних робіт, отже не є такими, що беззаперечно підтверджують такі витрати, оскільки валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг виконаних робіт та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 вказаного закону висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Суди не перевірили факт порушення кримінальної справи, не з’ясували обставини, чи стосується дана справа господарських операцій, за наслідками яких сформовані спірні валові витрати, та чи розглядалася така справа судом з прийняттям відповідного судового рішення.

Ухвалення судових рішень без повного та всебічного з’ясування обставин, які мають значення для вирішення справи та які належало встановити при ухваленні судового рішення, могло призвести до неправильного вирішення справи. Такі порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, у зв’язку із чим судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди мають дослідити спірне питання реального виконання робіт з оцінки, аналізу протипожежного стану та обстеження системи управління охорони праці, чи придбавалися такі роботи саме з метою їх використання у власній господарській діяльності, що є умовою для віднесення витрат з придбання до складу валових, зокрема, шляхом дослідження умов договорів встановити підстави та порядок виконання робіт, зміст, обсяг таких робіт та порядок формування їх вартості, шляхом дослідження первинних документів, дослідити реальність виконання договорів.

Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності виконаних робіт, фактичного понесення позивачем витрат з їх придбання, наявності правових та фактичних підстав для віднесення витрат з придбання робіт до складу валових, а податку на додану вартість до податкового кредиту, можна визнати формування валових витрат та податкового кредиту обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 04.07.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2009 р. скасувати, а справу направити на новий розгляду до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.