Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників позивача – Рибак Н.В., Криштофора Р.О.,

представника відповідача – Борисенка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ватутіне Черкаської області

на постанову господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року

у справі № 09/5321а

за позовом Ватутінського виробничого управління житлово–комунального господарства

до Державної податкової інспекції у місті Ватутіне Черкаської області

про скасування податкового повідомлення – рішення, -

У жовтні 2006 року Ватутінське виробниче управління житлово–комунального господарства звернулось до суду з позовом до ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області про скасування податкового повідомлення – рішення № 0000101630/0 від 10 березня 2006 року.

Постановою господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року позов задоволено.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року постанову господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року, ухвалити нове судове рішення.

В запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно і об’єктивно з’ясували обставини справи і постановили законні та обґрунтовані рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

10 березня 2006 року Звенигородська ОДПІ (Ватутінське відділення) прийняла податкове повідомлення – рішення № 0000101630/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 284 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 10 999, 02 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф в розмірі 50 % в сумі 5 499, 51 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25 травня 2001 року між позивачем та податковим органом було укладено договір про розстрочення № 15, відповідно до якого було розстрочена, зокрема, сума податку на прибуток в розмірі 249, 58 грн., в розмірі 23 824, 20 грн., в розмірі 362, 82 грн. зі строком сплати 19 січня 2002 року, 20 квітня 2002 року, 21 липня 2002 року, 20 жовтня 2002 року, 19 січня 2003 року, 21 квітня 2003 року, 21 липня 2003 року, 20 жовтня 2003 року, 20 січня 2004 року, 20 квітня 2004 року, 20 липня 2004 року, 20 жовтня 2004 року, 19 січня 2005 року, 14 квітня 2005 року в розмірі 17, 83 грн., 1 701, 73 грн., 25, 92 грн. відповідно.

Рішення судів попередніх інстанцій головним чином мотивовані тим, що відповідачем були безпідставно застосовані до позивача штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на розстрочений податковий борг. При цьому суди попередніх інстанцій посилались на порушення процедури прийняття оспорюваного податкового повідомлення – рішення.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено, що штрафні санкції оспорюваним податковим повідомленням – рішенням були застосовані до позивача на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток згідно договору розстрочення № 15 від 25 травня 2001 року.

Підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є несплата узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених вищезазначених Законом.

При розстроченні податкового боргу відповідно до підпункту 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) термін сплати розстроченої суми визначається з урахуванням вимог цього підпункту окремо для кожного платника в рішенні про розстрочення податкового боргу.

Згідно положень підпункту 18.1.2 п. 18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та п. 5.5 Положення про списання та розстрочення податкового боргу платників податків у зв’язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2001 року № 81 (z0281-01) , к ерівник податкового органу (або його заступник) зобов’язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору, скасувати рішення про розстрочення та пред’явити до сплати невнесену суму податкового боргу, а також процентів, якщо платник податків накопичує новий податковий борг (не сплачує поточні платежі) або не сплачує чергову частку розстроченого податкового боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового податкового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого податкового боргу.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов’язаний сплатити невнесену суму розстроченого податкового боргу, суму нарахованих на нього процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму.

З дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Водночас, при порушенні термінів сплати розстроченого податкового боргу нарахування штрафних санкцій, зокрема передбачених підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в Законі не передбачено.

Таким чином, податковим повідомленням – рішенням № 0000101630/0 від 10 березня 2006 року неправомірно були застосовані до позивача штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в сумі 5 499, 51 грн.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги посилання ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області на рішення про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань (боргу) № 225/24-014-1/03356884/2824 від 23 грудня 2002 року, яким було скасовано рішення від 18 травня 2001 року № 107/24-014 про розстрочення податкового боргу, на підставі якого було укладено договір № 15 від 25 травня 2001 року, оскільки це рішення не було представлено відповідачем в ході розгляду справи та не досліджувалось судами попередніх інстанцій, а також не стосується спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Ватутіне Черкаської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року та ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ватутіне Черкаської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 28 грудня 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.