Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Гашицького О.В., Мойсюка М.І.,

Сороки М.О., Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання виплатити підвищення до пенсії,

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог вказувала, що вона відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Посилаючись на те, що такі виплати їй не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, просила зобов’язати відповідача здійснити ці нарахування за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо невиплати ОСОБА_1. щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, починаючи з липня 2007 року.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити нарахування ОСОБА_1. підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з липня 2007 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року це судове рішення було залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.

За таких підстав судами першої та апеляційної інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є обґрунтованими.

Також судами правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Однак, вирішуючи спір про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії у 2007 році відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язуючи здійснити відповідне перерахування, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону про бюджет на 2007 рік закінчується 31 грудня 2007 року, то й перерахунок мав би вчинятись до цієї дати.

З огляду на це, позовні вимоги щодо покладення на відповідача обов’язку здійснити виплату підвищення до пенсії за 2007 рік залишились не вирішеними, оскільки позиція суду стосовно невстановлення обмеження таких виплат з 09 липня 2007 року кінцевим терміном є неправильною.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є помилковим тільки в частині, а тому на підставі статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати, змінивши рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 225, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року в наступній редакції: "Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.".

В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.