Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: судді-доповідача Бим М.Є.

суддів: Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т

при секретарі: Сірик Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Полтрекс" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року у справі №03/113-64А за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтрекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

У серпні 2007 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Полтрекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році.

Постановою господарського суду Волинської області від 20 вересня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року. постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

В касаційній скарзі ТОВ "Полтрекс" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції, яку вважає законною та обґрунтованою.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з подальшими змінами та доповненнями, встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 1,2,3,5 статті 19 вищезазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлений у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону; виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до пункту 14 Положення "Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" (314-95-п) (з наступними змінами та доповненнями, чинного у 2006 році (втратило чинність згідно постанови КМУ від 31.01.2007 року № 70 (70-2007-п) )) (далі Положення), підприємства в межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно з пунктом 5 Положення (314-95-п) , підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Робоче місце згідно п. 3 Положення (314-95-п) вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини десятої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій.

Обов’язок щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів передбачений ч. 3 ст. 18 Закону.

Згідно ч. 3 ст. 18-1 Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (314-95-п) (далі –Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов’язки місцевих органів соціального захисту населення, державної служби зайнятості та відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо працевлаштування інвалідів детально викладені відповідно в п.п. 11-13 Положення (314-95-п) .

Зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. вбачається, що середньооблікова кількість зайнятих працівників облікового складу за 2006 р. складає 195 чоловік, норматив –8 інвалідів. На товаристві, як вбачається зі уточнюючого звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р., надісланого ним на адресу позивача, на товаристві працювало 7 інвалідів (а.с.15). Це також стверджується наказами про прийом та звільнення таких працівників, довідками МСЕК та посвідченнями інвалідів (а.с.17-52).

Як вбачається з листа Нововолинського міського центру зайнятості від 11.09.2007р. № 1126/04-2 та листа від 07.09.2007р. №1388/04-2 ТОВ "Полтрекс"у 2006 році подало до центру зайнятості 12 звітів про наявність вільних вакансій (форма 3-ПН), де в графі 15 звіту зазначається окрема категорія громадян, для інвалідів проставляється категорія 11, на які було направлено 8 осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с.96,100). З листа Нововолинського міського центру зайнятості №1427/03-3 від 17.09.2007р. вбачається, що всі 8 осіб відмовились працювати на даному підприємстві (а.с.101).

Крім того, наказом від 18.01.2006р. №01/1-20 "Про проведення атестацій робочих місць за умовами праці" на ТОВ "Полтрекс" створено атестаційну комісію (а.с.117).

Отже, оскільки ТОВ "Полтрекс" щомісячно протягом 2006 року подавало до Нововолинського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми №3-ПН, в яких зазначало вакантні посади, на які можливе працевлаштування інвалідів, провело атестацію робочих місць, подавало оголошення про потребу в працівниках до засобів масової інформації, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач виконав свій обов’язок зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим апеляційний суд помилково скасував правильну по суті постанову суду першої інстанції, яка відповідає нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому зазначена обставина відповідно до ч.1 ст.226 КАСУ є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в силі рішення суду першої інстанції

Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Полтрекс" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2008 року скасувати.

Постанову господарського суду Волинської області від 20 вересня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.