Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Брайка А.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Титенко М.П.,

представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином, -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Господарського суду Харківської області від 01.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 по справі № АС-03/438-06

за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

до Дочірнього підприємства "Адком-Україна",

третя особа Державне Київське конструкторське бюро "Луч"

про зобов'язання вчинити певні дії,

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова (далі –ДПІ, позивач) звернулась до суду із позовною заявою про спонукання Дочірнього підприємства "Адком-Україна" (далі –Підприємство, відповідач) надати необхідні документи для документальної перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2004 року.

Постановою Господарського суду Харківської області від 01.02.2007, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 по справі № АС-03/438-06, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що податковий орган не застосувавши положення ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"безпідставно звернувся до Підприємства з листом про витребування документів для перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до положень Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) Підприємством у встановленому чинним законодавством порядку було подано податкову звітність встановленої форми (декларації по ПДВ) за квітень 2007 року з від’ємним значенням суми податку на додану вартість у розмірі 71 351,00 грн.

З огляду на те, що проведення камеральної перевірки поданих відповідачем податкових декларацій не було можливим, але позивач не вказує, що саме унеможливило проведення даної перевірки, останнім на адресу відповідача було направлено лист від 15.09.2006 № 1048/10/23-506 з проханням надати первинні документи для проведення виїзної позапланової перевірки з питань достовірності формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за перевіряємий період. У відповідь на запит відповідач повідомив, що підставою для бюджетного відшкодування є дані декларацій і первинні документи не надав. На підставі відповіді Підприємства від 04.10.2005 про відмову надати документи податковим органом було складено Акт від 25.10.2005 про недопуск до перевірки посадових осіб для проведення позапланової документальної перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) та Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (зі змінами станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у декларації даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Закону України № 509-ХІІ від 04.12.1990 "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) (далі – Закон № 509-ХІІ (509-12) ) .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 № 509-ХІІ органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з перелічених в даному законі обставин (ст. 111 Закону № 509-ХІІ).

Згідно ст. 112 Закону України "Про державну податкову службу", посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу" позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми матеріального права, якими керувались суди попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки відповідачем подано декларацію за квітень 2007 року з від’ємним значенням з податку на додану вартість у розмірі менше ніж 100 000,00 грн., позапланова виїзна документальна перевірка за межами строку, встановленого п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" може бути призначена в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі рішення суду. Відповідне судове рішення про надання дозволу на проведення такої перевірки позивачем надано не було.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Господарським судом Харківської області при розгляді справи № АС-03/431-05 за позовом Підприємства до ДПІ та органу державного казначейства, судове рішення якого набрало чинності, встановлена правомірність визначеної до відшкодування суми податку на додану вартість за квітень 2005 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволення позовних вимог.

Таким чином ухвалені по справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягає, як такі, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення .

Постанову Господарського суду Харківської області від 01.02.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2007 по справі № АС-03/438-06 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239 КАС України.