Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Леонтович К.Г., Матолича С.В., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області та Першого заступника прокурора м. Чернігова на постанову господарського суду Чернігівської області від 18 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року у справі №18/229 за позовом Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до відкритого акціонерного товариства "ТК "Стиль" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

Першим заступником прокурора міста Чернігова в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області подано адміністративний позов до суду про стягнення з відкритого акціонерного товариства "ТК "Стиль" адміністративно – господарських санкцій в сумі 37880,70 грн. за недотримання у 2006 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 18 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційних скаргах Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області та Перший заступник прокурора м. Чернігова просять скасувати зазначені судові рішення, як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Як вбачається за звіту форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у відповідача 176 осіб. Чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ, становила 7 осіб. В 2006 році у відповідача працювали 2 інваліди.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. На державну службу зайнятості покладені обов’язки по реєстрації бажаючих працювати інвалідів як безробітних та здійсненню пошуку підходящої роботи для них.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 06.01.2004р. № 6 по ПП "ТК Стиль" "Про проведення атестації", з метою працевлаштування на підприємстві інвалідів та створення для них нових робочих місць, було ухвалено провести атестацію робочих місць, пристосованих для роботи інвалідів в кількості 8 одиниць та створити постійно діючу комісію по проведенню атестації в складі працівників підприємства.

Протоколом засідання комісії по проведенню атестації робочих місць за умовами праці від 10.01.2006р. № 3 визначено 10 робочих місць швачки та 1 робоче місце прибиральниці такими, на які можуть бути працевлаштовані інваліди з порушенням мови й слуху. При направленні органами зайнятості, іншими підприємствами, установами і організаціями, на яких покладені обов’язки щодо працевлаштування інвалідів, вакантні робочі місця мають бути пристосовані в кожному конкретному випадку з врахуванням побажань інваліда, його фізичних вад, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико –соціальної експертизи і підлягають повторній атестації.

Відповідач листом від 12.07.2006р. № 321 повідомив Чернігівський міський центр зайнятості про створення 12 робочих місць для працевлаштування інвалідів та просив направляти для роботи на фабрику інвалідів по спеціальності швачка.

Відповідно до листа Чернігівського міського центру зайнятості від 02.07.2007р. № 08/2210 у 2006 році на обліку в центрі зайнятості перебувало 148 інвалідів, які виявили бажання працевлаштуватися. В 2006 році відповідач надавав щомісячні звіти по формі 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" в яких повідомляв про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

В звітах по формі 3-ПН містяться відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів протягом 2006 року.

Таким чином, оскільки відповідач протягом 2006 року регулярно повідомляв про наявність вільних робочих місць для інвалідів в кількості необхідній для виконання нормативу, передбаченого ст. 19 Закону № 875-ХІІ, то суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційних скарг зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційні скарги Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області та Першого заступника прокурора м. Чернігова відхилити, а постанову господарського суду Чернігівської області від 18 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.