Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Леонтович К.Г., Матолича С.В., Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року у справі №2а-1312/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, в якому просила зобов'язати нарахувати на її користь недосплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3 297, 30 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року, позов задоволено частково, відповідача зобов’язано нарахувати та виплатити позивачці 619 грн, 64 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова просить скасувати зазначене судове рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 156981.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтями 77 та 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2006 рік.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч, 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ("Справа про соціальні гарантії громадян"), визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України

Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття рішення Конституційним судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом.

За чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІУ.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001 (121/2001) , і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач повинен здійснити позивачці перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.