К-7937/09 Про перерахунок та виплату підвищення до пенсії дитині війни - 21.10.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про перерахунок та виплату підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, -

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання незаконним рішення від 09.10.2007 № 6322/05-40 про відмову в перерахунку та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити йому щомісячне довічне грошове утримання, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо невиплати пенсії ОСОБА_1. у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов’язано УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська підвищити ОСОБА_1. пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 09.07.2007 та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.

У касаційній скарзі УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народився у 1940 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набув статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснює позивачу зазначені виплати, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Вирішуючи позовні вимоги, судові інстанції зазначили, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 (v0a6p710-07) № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Отже, судами правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду зробити перерахунок пенсії та правильно визначено початкову дату здійснення такого перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було встановлено розмір прожиткового мінімуму, який суди попередніх інстанцій застосовували під час перевірки законності дій відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії.

Однак, суд першої інстанції помилково зобов’язав відповідача в подальшому проводити виплату пенсії позивачу у розмірах, передбачених законом, оскільки завданням суду є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, які вже відбулися. Неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року скасувати.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2007 року змінити, виключивши з резолютивної частини слова "та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом".

В іншій частині постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2007 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.