К-16800/07 Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - 20.10.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2007 року

та постанову Господарського суду Полтавської області від 1 березня 2007 року

у справі № 3/324

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд"

до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Господарського суду Полтавської області від 1 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2007 року, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ізумруд" (далі – позивач) та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) № 0000442305/0/84 від 20 листопада 2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач в запереченні на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період грудень 2004 року, в результаті якої складено акт від 17 листопада 2006 року № 631/23-312/30343253.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), яким встановлено завищення від’ємного значення по податку на додану вартість за грудень 2004 року в сумі 121 892 грн. При цьому, податковий орган виходив з відсутності підтвердження сплати податку на додану вартість до бюджету контрагентом позивача з огляду на відсутність останнього за юридичною адресою та ненаданням ним податкової звітності до контролюючого органу.

На підставі висновків даного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2006 року № 0000442305/0/84, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 року в сумі 121 892 грн., визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 33 021 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 16 511 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 вказаної статті Закону № 168/97-ВР (168/97-ВР) не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами, позивач отримав від свого контрагента ТОВ "ТД-Україна" за договором підряду № 301103/ОГ від 3 листопада 2003 року обладнання для систем охолодження відповідно до видаткових накладних, копії яких маються в матеріалах справи, та роботи по його монтажу і пусконалагоджувальні роботи відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № РО-1 від 9 серпня 2004 року.

ТОВ "ТД-Україна" було видано позивачу належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких останнім правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначених в них, в розмірі 121 892,31 грн.

Твердження відповідача про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону № 168/97-ВР).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни, відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2007 року та постанову Господарського суду Полтавської області від 1 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.