Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим

на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року

та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2007 року

по справі № 2-27/1948-2007А

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія"

до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість, -

В січні 2007 року СВК "Таврія" звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом, з врахуванням уточнень, про спонукання ДПІ в Нижньогірському районі АРК списати безнадійну податкову заборгованість в сумі 95569,91 грн.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року, у даній справі позов задоволено; зобов’язано ДПІ в Нижньогірському районі списати безнадійну податкову заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 95569,91 грн., з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі –Закон №2181).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за відповідачем значиться заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 95569,91грн. Зазначена сума заборгованості підтверджується висновком №38/07 судово-економічної експертизи у справі №2-19/1244-2007.

Згідно з пунктом 3.2 Статуту позивача предметом його діяльності є рослинництво: вирощування зернових, технічних культур, овочів, грибів і таке інше. А також змішане сільське господарство.

Позивач звертався з листом від 12.01.2007 №б до відповідача у справі з вимогою провести списання заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, в зв’язку з включенням його до переліку сільгоспвиробників, що постраждали від надзвичайної ситуації.

Проте, відповідач листом від 24.01.2007 №116/1024-02 у списанні даної заборгованості відмовив та послався на підпункт 9 пункту 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" №398 (398-16) від 30.11.2006, яким зупинено дію підпункту "в" і "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" на 2007 рік.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, керувались наступним.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону №2181 у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

В пункті 1.3 статті 1 цього Закону зазначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному або судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом "г" пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти податковий борг фізичних та юридичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс - мажорних обставин). Зі змісту вказаної норми слідує, що безнадійний податковий борг виник внаслідок обставин непереборної сили, не з вини платника податку. Такі обставини неможливо попередити своїми силами (безпосередньо вплинути на своєчасне виконання податкових зобов'язань). Норми вказаної статті поширюються на всіх платників податків незалежно від галузевого підпорядкування.

Як встановлено судами, заборгованість позивача виникла внаслідок обставин непереборної сили, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 05.05.2004 №1706/05-4, згідно до якого підтверджено, що несприятливі погодні умови, що потягнули загибель та ушкодження сільськогосподарських культур на площах Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Таврія" станом на 3-5 квітня 2004 є форс-мажорними обставинами, у відповідності до пункту 18.2 статті 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".

Висновок судів, що наявність форс-мажорних обставин, які призвели до виникнення у платника податку податкового боргу, є підставою для списання такого боргу в повному обсязі за всіма платежами без обмежень, є правомірним.

Згідно з пунктом 18.2 статті 18 Закону №2181 було розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків №103 (z0016-02) від 14.03.2001.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків №103 (z0016-02) від 14.03.2001 списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, плати (податку) за землю, комунального податку, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.

В пункті 4.6 встановлено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків №103 (z0016-02) від 14.03.2001 списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Як визначено у пункті 1.5 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків №103 (z0016-02) від 14.03.2001 органами, уповноваженим здійснювати процедуру списання безнадійного податкового боргу, є виключно податкові органи.

Посилання скаржника на зупинення дії пп. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону №2181 пунктом 7 ст. 75 Закону України "Про внесення змін у Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік." та положення Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) є безпідставним, враховуючи наступне.

Застосовуючи наведені норми до фактичних обставин справи, потрібно враховувати правила дії нормативно-правового акта в часі.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 (v001p710-99) , справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як встановлено судами, податковий борг на спірну суму виник у позивача за 2004 рік через форс-мажорні обставини (3-5 квітня 2004р.), які підтверджені висновком Торгово-промислової палати України від 05.05.2004р. № 1706/05-4.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 в редакції Закону, що діяла станом на вказані дати, підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних) обставин.

Оскільки зазначений податковий борг позивача згідно висновків Торгово-промислової палати України виник за 2004 рік через обставини непереборної сили, то згідно з підпунктом "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 такий податковий борг визнавався безнадійним власне на час його виникнення.

Зі змісту статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" випливає, що положення цієї статті щодо зупинення дії підпунктів "в" та "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 фактично запроваджені з метою виконання статті 70 першого з названих законів, тобто між вказаними нормами є прямий зв’язок, а саме: забороняється у 2006 році списання тієї заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), стосовно якої в 2006 році минув строк позовної давності та яка виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), так само і відносно положень ст. 75 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Отже, в 2005 - 2006 роках не підлягав списанню, зокрема, той податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок форс-мажорних обставин, відповідно, в 2005 - 2006 роках, оскільки через зупинення підпункту "г" підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону №2181 цей податковий борг в 2005 - 2006 роках не визнається безнадійним.

Як вже зазначалося, податковий борг позивача набув статусу безнадійного ще в 2004 році відповідно до висновку ТПП України від 05.05.2004р. № 1706/05-4, а відтак, положення статті 75 Закону України "Про Державний бюджет на 2005 рік" та статей 70, 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на нього не поширюються.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку по справі про задоволення позовних вимог СВК "Таврія", то зазначена обставина, яка ними не була врахована, не тягне за собою зміну чи скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.11.2007 року та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2007 року по справі № 2-27/1948-2007А залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.