К-9323/09-С Про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної шкоди, завданої при виплаті грошової допомоги - 14.10.2009 Прийняття

провівши розгляд справи у порядку письмового провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної шкоди, завданої при виплаті грошової допомоги за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року,

У вересні 2008 року позивач звернувся в суд із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної шкоди, завданої при виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки. Свої вимоги мотивує тим, що він є учасником бойових дій і згідно довідки відповідача йому була виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в 2007 році –280 грн., а в 2008 році –310 грн. У червні 2008 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради, з приводу отримання недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, але йому в цьому було відмовлено.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 01 жовтня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню. Постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій підлягають скасуванню. Справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Зі справи вбачається та вірно встановлено судом, що позивач є учасником бойових дій і згідно довідки відповідача йому була виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня в 2007 році –280 грн., а в 2008 році –310 грн. У червні 2008 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Виконкому Роменської міської ради, з приводу отримання недоплаченої суми разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, але йому в цьому було відмовлено.

Відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що ветеранам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов помилкового висновку про те, що ст. 30 Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік", встановлює розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій у розмірах менших, ніж це передбачено ч.5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та такою, що суперечить ст. 22 Конституції України, яка вказує, що при прийнятті нових законів або при внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод".

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Згідно ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через установи банків.

Зазначена вище допомога виплачувалась щорічно, але не у розмірах встановлених ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а на підставі Законів України Про Державний бюджет на 2007-2008 роки.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", на 2007 рік зупинено дію частин п’ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 І ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп.. 7,9,12,13,14,23,29, ЗО, 39, 41,43,44,45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 кону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) ст. 29 Закону України "Про "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ч.5 ст.ст. 12- 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Також відповідно до п.20 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про несення змін до деяких законодавчих актів України"частини 5 статей 12- 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За новою редакцією зазначених норм закону, щорічно до 5 травня особам, зазначеним в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 (v010p710-08) за №10-рп\2008 року, у справі за і конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу з Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення п.20 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що виплата щорічної грошової допомоги, як і її розмір, який підлягає виплаті позивачеві, було встановлено не ч.5 ст. 12 Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а Законами України "Про державний бюджет України" на 2007-2008 роки і відповідач, здійснюючи виплати щорічної разової грошової допомоги у відповідності до розмірів, встановлених Законами України "Про державний бюджет України"діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено, діючими на час здійснення виплат Законами України.

Вирішуючи питання про стягнення сум недоплаченої допомоги на користь позивача суд допустив порушення вимог частини 3 ст. 2 та ч.3 третьої ст. 159 КАС України, оскільки ним не досліджено і не надано правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всім заявленим вимогах.

З огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Залишаючи без змін постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував те, що адміністративний суд може лише визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права і тому підлягають скасуванню.

Для вирішення даного спору з урахуванням наведених вище норм матеріального права і висновків суду касаційної інстанції необхідно встановлювати нові обставини щодо правильності визначення розміру грошових виплат позивачу та давати їм належну правову оцінку, що відповідно до ч.1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може зробити суд касаційної інстанції, тому зазначену справу слід направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд.

За правилами ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.